Глава 11.2

Потрапили спочатку в невелике приміщення, звідки вели двоє дверей. Ті, що ліворуч, були відчинені. З-за них і долинали голоси. Там, напевно, друга група. Ми ж пройшли в праві й опинилися у вузькому коридорі, який привів нас спочатку в велике приміщення з письмовими столами і стільцями, виставленими вздовж стін.

– Це навчальна кімната вашої групи. Тут зможете виконувати домашні завдання і вчитися. Якщо, звісно, не йдеться про тренування магічних конструктів. Вони проводяться в спеціальних приміщеннях у головному корпусі.

Принц не став тут затримуватися і підійшов до одних з суміжних дверей. Відчинив їх і відступив на крок, щоб ми могли зазирнути. Видовище перед нами постало не надто приємне. Довге похмуре приміщення з двоярусними вузькими ліжками і невеликими шафками біля них. Ось, власне, і все, що тут було.

– А тут ви будете жити. Одне приміщення – для дівчат, інше – для хлопців. Самі розберетеся, де чиє. Хоча вони однакові, тож не думаю, що виникнуть проблеми.

– А де нам зберігати свої речі? – жахнулася Елізабет Осмонд, першою оцінивши запропоновані умови з погляду практичності.

– Для кожного студента виділяється одна шафка, – уже явно передчуваючи близький бунт, трохи втомлено відгукнувся Радрік. – Якщо залишаться зайві, можете розподілити і їх.

– Всі мої речі не влізуть навіть у дві такі! – обурилася білявка.

Вона, схоже, вже навіть не думала про те, хто перед нею. Аж надто переповнювали емоції.

– Залиште лише найнеобхідніше. Інше можете відправити назад своїм сім’ям або здати на спеціальний склад під опис. Коли заслужите право жити в нормальному гуртожитку, повернете.

– А як можна заслужити це право? – одночасно вигукнули відразу кілька хлопців і дівчат.

– За бали, – буденно, наче йшлося про щось всім відоме, відповів принц, постукавши пальцем по браслету. – Десять балів на тиждень – оплата проживання у звичайному гуртожитку. Там заселяють по двоє. Вбиральні та душові спільні на блок з чотирьох кімнат.

– А є і незвичайне? – вхопилася за його слова Елізабет.  

– Так, елітне, – усміхнувся принц. – Там ще живуть наставники, яким, звісно ж, платити за це не потрібно. Ну а студентам, які хочуть отримати там комфортабельні апартаменти, доведеться розщедритися. Тридцять балів на тиждень. І, повірте, з огляду на те, як заробляються бали, це чимало.

Усі помітно зажурилися. Поки що тільки в Лерона був бал. І то один.

– Але ж ми можемо жити десь в іншому місці, а вранці приходити на заняття? – з надією запитала ще одна дівчина – кучерява, з симпатичним личком, але трохи довгим носом. Начебто її звати Мілена.

– Щоб залишити Академію в будні дні, потрібен дозвіл ректора і вагома причина. Крім цього, з вас спишуть за це один бал.

– Але ми ж не можемо жити в таких умовах! – жахнулася Елізабет.

Принцеса, яка вочевидь була з нею згодна, похмуро витріщалася на принца. І явно сприймала все як знущання з неї особисто. Вузькі очі мало не випромінювали блискавки і взагалі тепер здавалися двома щілинками.

– Чому б і ні? Я сам у таких жив, поки не набрав потрібну кількість балів, – заперечив їй принц.

А я, нарешті, зрозуміла, чому для ознайомлення першокурсників з Академією обрали саме його і Верину. Якщо вже принц і дочка герцога сприймають усе як належне, то решті гріх скаржитися.

– Вбиральня та душові, як ви, можливо, помітили, в будівлях на вулиці. Там є окремі кабінки. А ще рукомийники, де можна випрати свої речі.

– Що?! – в Елізабет навіть голос зірвався. – Ми повинні будемо самі прати свої речі?!

– Ну, слуг у вас тут немає, тож... – Радрік розвів руками.

– Але нам хоча б можна виділити кілька артефактів «очищення»? – сухо запитала Іллара, яка знову вирішила висловитися.

– У звичайному та елітному гуртожитках вони є. В останньому навіть індивідуальні. Але у вас тут їх не буде. Тим більший стимул заробляти бали і скоріше звідси з’їжджати, – пояснив принц. – Так принаймні нам пояснювали причини всього цього. Так, і ще, мало не забув! Спиртне на території Академії заборонено. За це будуть суворо карати. Напевно, дехто з вас сподівався ввечері відсвяткувати вступ до Академії. Може, навіть з собою випивку притягнув. Так от, не раджу!

По обличчях деяких хлопців, зокрема й Лерона, я зрозуміла, що він вгадав. Що ж, сама я була тільки рада, що тут не буде п’яної гулянки, на якій може статися що завгодно.

– Так, до речі, в їдальні теж є різниця в харчуванні за бали і без них. Хочете більш вишукану і смачну їжу, платіть десять балів на тиждень. Якщо ж немає балів, теж будете їсти ситно і вдосталь, але не так смачно.

Останнє все-таки порадувало. Про вишуканість мені зараз думати не варто взагалі. А ось те, що з голоду не помру, вже тішить.

– Підйом буде за звуковим сигналом. Як і початок і закінчення занять. Розклад ваш староста має отримати в секретаря.

– Староста? – одразу зробив стійку Лерон.

– Так. Ви ж не думаєте, що я й надалі роз’яснюватиму вам усі запитання, які виникають? Це тільки на один день. Сьогодні ви маєте обрати старосту і його заступника. Як ви їх обиратимете, справа ваша. Змінити його можна буде тільки через місяць за бажання більшості. Тож обирайте з розумом. За виконання своїх обов’язків староста і заступник щотижня отримуватимуть по п’ять балів.