Глава 10.3

Ми слухняно зробили необхідне, і я мимоволі розширила очі. Те, що зверху тепер з’явився напис «Перший курс», не здивувало. А ось те, що знаходилося в центрі порожнього простору, викликало нерозуміння. Там тепер красувалася велика цифра «нуль».

– І що це означає? – на загальний подив, запитання поставила принцеса Іллара.

Вона насторожено дивилася на предмет на своїй руці. Тонкі губи були закушені.

– Не турбуйтеся, студентко Баллар, – рівним тоном відгукнувся ректор. – Нічого небезпечного для вас. Зараз я поясню, в чому буде особливість вашого тут проживання. На території Академії Лаграса звичайні гроші не мають попиту. Якщо студент захоче жити в комфортніших умовах, це право слід заслужити. Захоче додаткових привілеїв, наприклад, виїхати за межі Академії не у вихідний день, а в будній – аналогічно. Отримати заміну одягу, що вийшов з ладу, або предмета екіпіровки – те ж саме. І ще багато іншого. Можете вважати, що Академія Лаграса – це окрема держава зі своєю валютою. За успішні дії або перемоги в поєдинках і дуелях вам нараховуватимуть бали, що автоматично відобразяться на вашому браслеті. І їх ви зможете витратити на те, що вам потрібно. Повний список доступних речей зможете отримати в мого заступника з господарської частини – Тхемме Ар-Тана.

Він махнув рукою в бік чорношкірого. Той злегка кивнув, обдаровуючи нас байдужим поглядом.

– Він і його підлеглі відповідальні за видачу форми і всього необхідного. Йому ж можна здавати цінні інгредієнти, здобуті вами з заповідного лісу, і отримувати за це бали. Якщо ж захочете отримати звичайні гроші за подібне, Академія виступить вашим посередником з гільдією. За певний відсоток, звісно. Але в цьому разі бали вам не зарахують.

А ось це дуже цікаво! Я зі ще більшим інтересом подивилася на чорношкірого. З цим наставником точно варто дружити, а не ворогувати. Кому-кому, а Анні Клайс гроші конче необхідні. Адже крім убогої сукні і ще більш убогої білизни у мене взагалі нічого немає.

– Детальніше про всю цю систему вам розкажуть наші найкращі студенти за результатами минулого року: Радрік Фарнар і Верина Сларрен. Вони покажуть, де вас розмістять, і пояснять усі нюанси.

Принц і дочка герцога стримано кивнули.

– А тепер я хотів би вас познайомити з, мабуть, найголовнішими у вашому подальшому існуванні в Академії людьми.

Ректор глузливо примружився.

– Джуліан Мінгар і Дейна Лемар стануть вашими наставниками з «Бойової підготовки». І не думайте, що це включає суто однойменну дисципліну. Саме ці наставники відповідальні за супровід вас до заповідного лісу, організацію поєдинків і дуелей, вашу дисципліну. Іншими словами, вони будуть вашими кураторами. Хоча в інших Академіях під цим словом мають на увазі дещо інше. Точніше, приставлену до вас няньку, якій можна поплакатися і попросити про допомогу. Так от, у нашій Академії все не так. За скарги і скиглення вас, скоріше, покарають, ніж вирішуватимуть ваші проблеми. Раджу не забувати про це. 

Я стояла наче громом уражена. Усі мої надії на те, що з Джуліаном перетинатимусь по мінімуму, остаточно розвіялися. І все ж таки наступні слова ректора змусили трохи збадьоритися:

– Щоб стежити за вами було легше, вас розділять на дві групи. Куратором першої стане наставник Мінгар, другої – наставниця Лемар.

Народ почав перезиратися. Багато хто вже встиг перезнайомитися і розділитися на компанії. І їм звісно хотілося потрапити в одну групу. Ніби прочитавши їхні думки, ректор поспішив зруйнувати всі очікування:

– Якщо ви розраховуєте розділитися за власним вибором, хочу розчарувати. В Академії Лаграса ніхто не піклуватиметься про те, щоб вам жилося весело та комфортно. Тож ми проведемо жеребкування. 

Він знову подав знак Тхемме Ар-Тану, і той дістав з тієї самої сумки скриньку. Перемішав у ній щось.

– Хоч би ми потрапили в одну групу! – прошепотіла Брінна.

Цього разу я була з нею згодна. Підтримка за таких обставин точно не завадить. Адже, схоже, ми тут будемо жити за законами джунглів, а не цивілізованого суспільства.

– Ну, хто найсміливіший? – всміхнувся ректор, обводячи нас очима.

Усі почали переглядатися, поки з легким пирханням уперед не вийшов красивий і стрункий хлопець з білосніжним волоссям і блакитними очима. За інших обставин я б відзначила його привабливість і бездоганний зовнішній вигляд. Але дещо в ньому відштовхувало. Аж надто пихатий і зарозумілий вираз обличчя. А ще його очі викликали не дуже приємні асоціації. У Дейгана Венріса майже такі самі. Схожі на блакитний лід. Холодні та пронизливі. З моменту знайомства з ним я перестала вважати очі такого кольору привабливими.

– Представтеся вашим колегам, студенте, – попросив його Кайлен.

– Граф Лерон Граст, – гордовито кинув він.

– Графів, князів, принців та інших титулів тут немає, – сухо зауважив ректор. – Наступного разу я зніму з вас бал за порушення правил. До речі, раджу вам усім ознайомитися з ними найближчим часом. Інакше отримаєте неприємності на рівному місці. Отже, підкоригую представлення вашого колеги. Студент першого курсу Лерон Граст. Ви зрозуміли, як необхідно тут представлятися?

– Так, пане ректор, – хоч і неохоче, але упокорив гордість хлопець.

– Чудово. А тепер підійдіть до наставника Ар-Тана і витягніть камінь зі скриньки.