Глава 10.2

– Вітаю вас, студенти! Моє ім’я Кайлен Дрімлен. Я ректор Академії Лаграса. За традицією, як новим першокурсникам, хочу трохи розповісти вам про історію цього навчального закладу. Хоча, гадаю, більшість з вас і так її знають і не дарма обрали саме нашу Академію. Але цей короткий екскурс необхідний, щоб ви зрозуміли, чому умови тут відрізнятимуться від того, що пропонують інші навчальні заклади.

Для мене це була взагалі невідома інформація, тож слухала я зі щирим інтересом. Утім, решта теж слухала ректора без будь-якого невдоволення на обличчях.

– Лаграс був неймовірно сильним і талановитим магом, який жив тисячу двісті років тому. Землю, на якій побудована Академія, він отримав за особливі заслуги перед королівським родом. Раніше тут було невелике поселення, а поруч звичайний ліс. Лаграс перетворив це на те, що пізніше стало основою Академії. Він присвятив своє життя розвитку магічної науки і експериментам з рослинами і тваринами. Врешті саме завдяки йому з’явилися абсолютно нові види. Причому деякі з них настільки небезпечні, що краще з ними не стикатися. Тішить те, що мешкають вони у своєрідному заповідному лісі. Тому самому, що раніше входив до подарованих Лаграсу земель. На жаль, повністю винищити місцеву небезпечну флору і фауну не вийшло б навіть у найсильніших магів.

– А якщо просто спалити ліс? – вигукнув хтось із натовпу.

Я очікувала, що ректор осадить зухвальця, але він спокійно відповів:

– Тоді постраждають і вельми корисні та унікальні рослини й живі організми, що використовуються в артефакториці та цілительській справі. Це було б марнотратством, чи не так? Жодне королівство на Ерлі так і не змогло повторити експерименти Лаграса. Хоча спроби були. Цей ліс – єдиний симбіотичний організм, де кожен його елемент необхідний і виконує певну функцію. Деякі вчені взагалі вважають, що він живий і має власний розум. Але це лише теорія, – додав він, побачивши здивування на наших обличчях. – Хай там як, люди навчилися співіснувати з заповідним лісом і його мешканцями. А наша Академія, створена спадкоємцями Лаграса, бере в цьому безпосередню участь. Ми стежимо за охороною периметра і навіть проводимо власні пошукові експедиції, щоб отримати цінні інгредієнти. Студентам не забороняється ходити туди й самим. Але на свій страх і ризик. Перед тим як отримати дозвіл, ви зобов’язані будете підписати відповідний документ про те, що в разі вашої смерті Академія відповідальності не несе.

Хтось поруч голосно зглитнув.

– Будуть і ознайомчі походи до лісу під охороною досвідчених наставників і старшокурсників. Тож раджу дочекатися їх, а вже потім робити спроби йти туди самостійно. Ну а тепер я перейду до суті. Крім експериментів з флорою та фауною, Лаграс проводив дослідження магічного дару. І дійшов висновку, що найбільш повноцінно він розвивається, якщо створити юному магу особливі умови. У нього має з’явитися стимул стати сильнішим. І це не банальне бажання отримати гарні оцінки та диплом з відзнакою. Вони, звісно, теж мають значення, але лише частково. А от якщо від того, як швидко ти станеш сильнішим, залежить твоє життя та цілісність власної шкіри – це додає додаткової мотивації, – він всміхнувся тією самою ледь помітною усмішкою, що, схоже, була його прикметною особливістю.

Навколо панувала практично мертва тиша. Усі вже розуміли, що нічого хорошого нам зараз не скажуть. Але ще не усвідомлювали межі тієї дупи, в яку потрапили. Я з натяків Джуліана це і так підозрювала. Але тепер зрозуміла: схоже, він анітрохи не перебільшував, коли говорив, що буде важко.

– Отже, під час навчання в Академії Лаграса вам слід забути, що хтось має вищий чи нижчий статус. Тут не важливі ваші предки, їхній вплив, гроші вашої родини та інше в тому ж роді. Відтоді, як ви переступили поріг цього закладу, важливими є лише ваша сила, розум, кмітливість і ще багато інших якостей, що допоможуть вижити. У когось із вас є переваги. Діти аристократів, напевно, вже навчені якимось нескладним конструктам першого рангу. Або навчилися використовувати сиру силу для свого захисту чи нападу на ворога. І це їм, без сумніву, стане в пригоді. Що стосується простолюдинів, то у вас є два шляхи: підкоритися і приєднатися до сильнішого, тим самим загальмувавши власний розвиток, або стати сильнішими якомога швидше. У вашому розпорядженні особисті наставники за вашим напрямком магії, бібліотека і тренувальні полігони. Вони, звісно, допоможуть вам розвинути дар. Але найбільша частина успіху залежить від вашої старанності і наполегливості.

Що ж, це справедливо! Ніхто тут не збирається підтирати нам зади і змушувати щось робити. Але створять такі умови, щоб сам студент був кровно зацікавлений у навчанні. Для мене це було в новину, але викликало ентузіазм.

У моєму світі перспективи жінки, якою б сильною чи неординарною вона не була, були обмежені. Роль дружини і матері – головна мета в житті. Решта вже вторинне. Тут я отримала можливість розвиватися насамперед як особистість. Повною мірою зрозуміти, чого я варта насправді. Без підтримки роду і сім’ї.

– Для того, щоб ви завжди мали перед очима матеріальне втілення ваших успіхів, вам видадуть артефактні браслети. Студенте Фарнар, студентко Сларрен, я прошу вас роздати їх першокурсникам.

Уже з самого тону звернення до сина короля і доньки герцога стало зрозуміло – ректор анітрохи їм не потурає. Вони для нього такі самі студенти, як і ми, просто більш досвідчені.

Радрік і Верина, своєю чергою, без жодного невдоволення прийняли від мовчазного чорношкірого сумку, на яку я до того навіть уваги не звертала. А потім обійшли наш роз’єднаний стрій, передаючи кожному по такому ж браслету, що я вже бачила на принці. З якогось невідомого мені металу, схожого на чорне срібло, з невеликим екраном, де був циферблат годинника у верхньому правому куті й порожній простір по центру.