Глава 10.1

ГЛАВА 10

– Анно, ми тут! – ще здалеку помахала мені рукою Брінна, яка стояла в оточенні кількох дівчат.

От у кого не виникало жодних проблем з заведенням друзів! Я підійшла до їхньої компанії й коротко привітала тих, кого ще не бачила. Брінна представила мене всім і збуджено затараторила:

– Скоро все розпочнеться! Мені сказали, що зараз в Академії здебільшого перебуваємо тільки ми, перший курс. Другокурсники і третьокурсники вже знають, як тут усе влаштовано. Тож заїдуть у другій половині дня. Але в нас буде власний гуртожиток, уявляєш?! Цікаво, з ким мене поселять? Якщо можна буде вибирати, заселімося разом?

Я відсторонено кивнула. Звісно, хотіла б окрему кімнату, де б ніхто не заважав. Але кандидатура Брінни як сусідки цілком влаштує.

Бігцем оглянула різношерстий натовп першокурсників. Приблизно п’ять десятків. Усі тримаються окремими групками відповідно до статусу. Навіть аристократи не стоять однією компанією. Розділилися за рівнем значущості своїх родин, мабуть.

Окремо виділялася дівчина, вбрана в незвичний одяг. Чи то сукня, чи то халат із шовку. Талія перетягнута великим поясом. На білій переливчастій матерії зображені темно-фіолетові казкові птахи. Та й сама зовнішність дівчини мимоволі приковувала увагу. Тендітна і струнка, наче статуетка. З гладкою сяйнистою шкірою і вузьким розрізом очей. Тонкі губи підфарбовані яскраво-червоним, що, втім, не робило її вульгарною, а було частиною завершеного образу.

До неї ніхто не підходив, але дивилися з непідробним інтересом. Багато аристократів шушукалися про щось при цьому.

– Хто вона, не знаєш? – прошепотіла Брінні, киваючи в бік дівчини.

– Звісно, знаю, – хихотнула вона.

А я зрозуміла, що якщо надалі потребуватиму свіжих пліток чи іншої інформації, руда буде незамінною. 

– Це принцеса Сінлаї – Іллара з династії Баллар. Після капітуляції, крім усього іншого, її мають віддати за дружину нашому наслідному принцу. Заручини вже уклали. Але вирішили, що наречена має звикнути до нашого устрою життя та звичаїв. Та й ближче познайомитися з нареченим. Він, до речі, теж тут навчається. Тільки перейшов на другий курс.

У цей момент у мене найнатуральнішим чином відвисла щелепа. До сінлайки підійшли Радрік і Верина, а потім обмінялися з нею церемонними поклонами. Не встигла я усвідомити, що все це означає, як Брінна знову заговорила:

– А ось і сам наслідний принц Радрік! Вражає, як він схожий на батька, чи не так? Я і короля бачила наживо, коли вони з сином проїжджали містом. Ще тоді подумала, що вони дуже схожі.

А я продовжувала в ступорі дивитися на мого нового знайомого, який розмовляв про щось із принцесою. І почувалася повною дурепою. Це ж треба було так осоромитися – принца не розпізнати! І те, що я з іншого світу, ніяк мене не виправдовує. Адже я бачила сьогодні портрет короля в кабінеті ректора. І потім зазначила, що когось мені Радрік нагадує. Але зволіла відігнати цю думку.

Ох, а як я з ним розмовляла?! Панібратськи, на «ти», без будь-якої пошани. Навіть те, що він мене не зупинив, не є виправданням.

А ще відчула прикрість. Тільки-но подумала, що можу знайти ще одного друга в цьому світі, як життя безжально поставило на місце.

Королі з простолюдинками не дружать. Таке тільки в казках буває. Він просто виявив великодушність і гарне виховання, що робить йому честь. Не більше. А я вже розмріялася!

Треба якнайшвидше відвикати від звичної за колишнім світом поведінки. Тут у мене інший статус. І коло спілкування має бути відповідним.

І все ж таки я не могла відвести очей від невеличкої компанії, що продовжувала вести якусь світську розмову. Утім, я була така не одна. На поважних осіб витріщалися абсолютно всі.

– А друга дівчина поруч із ними? Вона хто? – наважилася я запитати.

Брінна остаточно добила своєю відповіддю:

– Донька герцога Сларрена – першого радника короля. Її звуть Верина. Взагалі-то ходили чутки, що саме вона мала стати дружиною принца Радріка. Але потім плани змінилися. А так вони знайомі з дитинства і в них дуже хороші стосунки.

– І звідки тільки ти все це знаєш? – похитала я головою.

– Так я ж у столиці жила, як і королівська родина. Та й мій татко вважає, що необхідно бути в курсі всього важливого в королівстві. А ще знати, хто є хто. Нас із братами навіть геральдиці навчали і змушували зазубрювати імена та прізвища всіх впливових аристократичних родів та їхніх нащадків. Ох, то така нудьга була, не уявляєш! Братів, звісно, катували цим більше, ніж мене. Вони все-таки вестимуть сімейну справу. Але і я не змогла відкрутитися!

– Тоді зрозуміло, – машинально відгукнулася я.

Усе-таки непроста в неї родина. Дедалі більше в цьому переконуюся.

Тут наслідний принц, ніби відчувши мій пильний погляд, обернувся. У мене перехопило подих, коли він тепло посміхнувся і підморгнув. Поруч судомно зітхнула Брінна.

– Це кому він зараз посміхався? Здається, в наш бік дивився!

Я зробила кам’яне обличчя, щоб ні поглядом, ні жестом себе не видати. Пораділа, що Радрік одразу ж відвернувся до своєї нареченої.