Глава 9.1

ГЛАВА 9

– Ти точно впевнена, що хочеш побути сама? – із сумнівом запитала Брінна, коли я запропонувала на деякий час розділитися.

– Так, упевнена.

Тинятися перед навчальним корпусом, що поступово заповнювся, і вести пустопорожні балачки з незнайомими людьми – надто бездарне витрачання часу. Та й погляди, що кидали на мене, не викликали такого бажання.

Більшість присутніх тут студентів добре вбрані. Багато хто з фамільними перснями на пальцях, що видавали аристократичне походження. Навіть простолюдини постаралися виглядати максимально статечно. Надягли свої найкращі вбрання. Я ж на їхньому тлі виділялася наче більмо на оці.

Від відвертих глузувань рятувала тільки присутність Брінни. Вона, як я зрозуміла, ще в день відбору встигла з багатьма перезнайомитися. Та й прізвище її сім’ї викликало повагу і в аристократів. Сваритися з нею ніхто не бажав.

Але річ навіть не в цьому. Мені треба якомога швидше розібратися з моєю магією. І я маю приділяти цьому будь-яку вільну хвилину.

Усе необхідне я вже зробила. Повідомила вітчиму і його племіннику про те, що пройшла відбір. Вислухала нову порцію обвинувачень на свою адресу і розпрощалася з «родичами». Обійшла територію Академії разом з Брінною й огледіла те, що дозволялося новачкам. До загального збору залишалося ще близько півгодини. І я вирішила скористатися ними плідно.

«Щоб відчути єднання зі своїм даром, звернися до його суті», – саме з цієї настанови розпочав колись батько моє навчання.

У кожного дару своя особливість. І налаштовуватися на нього потрібно по-різному.

У колишньому світі я володіла магією Простору. І коли необхідно було її відчути, я уявляла, немовби розчиняюся в усьому, що мене оточує. Намагалася відчути це кожною клітиною тіла.

Тепер я володію магією Природи. А значить, попередній підхід не спрацює.

Ще коли ми проходили повз парк, у мене виникла ідея. Так, звісно, вночі в таверні я намагалася уявити, що встановлюю зв’язок з якоюсь абстрактною рослиною. Але до успіху це не призвело. Надалі, після першого вдалого контакту, все стане легше. Але для прориву потрібно докласти більше зусиль.

Батько казав, що магам Вогню, щоб відчути єднання зі своїм магічним джерелом, часом доводилося обпалювати самих себе. Якщо проводити аналогії, то мені теж треба безпосередньо стикнутися з конкретним втіленням мого дару. Природою.

Тож, переконавшись, що Брінна за мною не ув’язалася, я попрямувала в глибину парку. Необхідно знайти тихе і затишне місце, де ніхто не завадить.

І таке місце я незабаром знайшла. Занедбана ділянка майже біля самої огорожі, оточена густим чагарником. Видно, що це місце не користувалося популярністю. Або сюди руки недбайливого садівника не доходили. Але мене все цілком влаштувало.

Я опустилася на землю, густо зарослу бур’янами, намагаючись не забруднити сукню. Згребла в пучок кілька травинок і заплющила очі. Спробувала встановити зв’язок з ними за допомогою свого дару.

Минула хвилина. За нею і друга.

Не відразу, але поступово в районі грудей потепліло. Дар запульсував. Наче несміливе кошеня, він ніби спочатку придивлявся до мене, перш ніж вирішити: довіряти чи ні. Найменший необережний рух з мого боку – і знову сховається. А потім достукатися до нього буде ще важче.

– Ну ж бо, давай! – одними губами прошепотіла. – Ми з тобою єдине ціле. Я тебе не ображу.

Нарешті, боязкий поштовх у відповідь на мій ментальний заклик. І ось від магічного джерела до моєї руки полилася енергія.

Я відчула відгук від трави, якої зараз торкалася.

Дивне відчуття. Ледве вловне. Наче чиєсь легке дихання.

Спробувала влити трохи енергії в рослину, і відгук став сильнішим. Діючи майже інтуїтивно, я створила постійний канал зв’язку. І по ньому стала пробиратися до магічного джерела.

Уявила свій внутрішній осередок якомога чіткіше. Раніше це була кімната з прозорими стінами, що висіла серед небес. Тепер це була створена з величезного дерева природна альтанка.

Я запропонувала моєму магічному джерелу оселитися тут. У місці, де ми зможемо постійно спілкуватися. Майже вичерпала енергію, що залишалася в резерві, коли, нарешті, воно відгукнулося.

Мить – і посеред альтанки виникла пульсуюча і жива зелена сфера. Схожа на своєрідне серце. Саме так виглядав мій нинішній осередок.

Нарешті! Я полегшено перевела подих. Саме до ядра необхідно потім прикріпляти магічні конструкти. Так, щоб не доводилося щоразу створювати їх з нуля. Вони стануть частиною мене самої.

Причому так набагато легше підживлювати їх енергією або видозмінювати. Поки в ядрі є енергія і воно відчуває, що конструкт тобі потрібен, підживлюватиме його саме. Не потрібно ще й на це витрачати концентрацію.

Магів, які так і не зуміли встановити зв’язок зі своїм джерелом, у нас вважали неповноцінними. Але, на жаль, і таке траплялося. Їм доводилося набагато складніше. Зазвичай так бувало, якщо дитину з даром знаходили надто пізно. У перші місяці після ініціації встановити єднання з даром легше. Чим більше минає часу, тим це складніше зробити. А то й зовсім неможливо.