Глава 8.1

ГЛАВА 8

Джуліан Мінгар 

– Ну і навіщо ти це зробив? – похмуро запитав Джуліан, коли вони з братом залишилися наодинці. – Ти ж знаєш, що нормальний наставник з мене не вийде! Швидше, повбиваю всіх цих діточок.

– Не повбиваєш, – спокійно заперечив Кайлен. – А ось відповідальності тобі час повчитися. Тобі вже двадцять шість, братику! А поводишся як нестриманий юнак. Постійно влипаєш у неприємності. Історія про те, як ти спокусив дружину посла Сінлаї, дійшла і до нас. Тож про причину твоєї висилки зі столиці я в курсі. Дядечко Айден, до речі, і запропонував ідею влаштувати тебе до Академії Лаграса. Тут ти будеш під моїм постійним наглядом і не накоїш дурниць. Він знав, що насамперед ти приїдеш мене провідати. Ось і запропонував умовити тебе.

– Умовити, а не ставити перед фактом! – вхопився за його слова Джуліан.

– Отже, ми дійсно квити, – аквамаринові очі брата дивилися так само незворушно. – Ти втягнув мене в брудну історію зі студенткою. Поставив під загрозу мою репутацію. І гадав, легко відбудешся?

– А ти змінився, брате! – хмикнув він. – Раніше був більш терпимий до моїх слабкостей.

– І до чого це призвело? – примружився Кайлен. – Ти вже зовсім берега не бачиш! Поставив під загрозу мирну угоду з Сінлаєю лише через те, що в тебе знову засвербіло в штанах. Навіть не подивився на те, що послом до нас відправили брата сінлайського короля, а не якогось дрібного аристократа! Мало не зірвав заручини між Радріком і їхньою принцесою!

– Та все я розумію! – здався Джуліан перед справедливими звинуваченнями. – Але взагалі-то вона сама на мене вішалася. І заявилася в мої покої в палаці посеред ночі. Я просто не зміг встояти. Тим більше сінлайок у мене на той момент ще не було. Екзотика, як ніяк!

– Не зміг встояти? – голос брата здригнувся, видаючи ледве стримуване невдоволення. – Іноді в мене виникає величезне бажання попрацювати з тобою як цілитель, щоб більше таких проблем не виникало.

– Е-е, ти чого, брате?! – Джуліан напружився. – Сподіваюся, це зараз жарт такий був?

Той втомлено махнув рукою.

– Гаразд, іди вже! Хельга ознайомить тебе з тим, що ти маєш робити в якості наставника. І якщо надумаєш безвідповідально ставитися до своїх обов’язків або плутатися зі студентками чи наставницями, моя погроза перестане бути жартом. Усе зрозумів?

– Деспот! – буркнув Джуліан. – Добре хоч це всього на рік!

– Я дивлюся, ти оптиміст, братику! – куточки губ Кайлена злегка піднялися. – Цього разу дядечко Айден надто злий. Тож не факт, що відбудешся лише роком опали.

– Подивимося! – легковажно відгукнувся він. – До речі, кого ти мені довіриш для знущань? Мені вже заздалегідь їх шкода! Ти знаєш, я добротою і терплячістю не відрізняюся. Тож буду навантажувати на повну. Гадаю, третьокурсники цілком підійдуть. Вони вже до всього звичні.

– О, ні, братику! – з нотками веселощів у голосі, що особливо насторожувало, відгукнувся Кайлен. – Третьокурсників я тобі не довірю. Почнеш з низів, так би мовити. Досвіду в тебе замало.

– Замало досвіду? – Джуліан навіть образився. – У бойового генерала?! Та я!..

– Вгамуйся! – однією лише фразою зупинив його бурхливі заперечення брат. – Як воїн-маг ти дійсно сильний. Але ось як наставник, поки що незрозуміло. Тож спочатку поганяєш першокурсників. А там подивимося. Заодно і за своєю протеже приглянеш, якщо вже так перейнявся її долею.

Джуліан спохмурнів і зчепив зуби.

– Вона не моя протеже! Я взагалі вже шкодую, що зв’язався з цією дівчиною. Хто ж знав, що вона виявиться такою пронирливою?

– Пронирливою виявилася, скоріше, її подруга, – зауважив Кайлен. – Анна мені здалася скромною і стриманою дівчиною. Сам знаєш, таким тут і справді може бути непереливки. Ось і приглянеш за нею.

– Не збираюся я бути комусь нянькою! – заперечив Джуліан. – Тим паче що вона сама відмовилася від моєї допомоги. Занадто горда, бачте! Як у ліжко при першій зустрічі стрибати, так це нічого. А потім скромницю почала з себе корчити! Не люблю таких лицемірок. І планував триматися від неї якомога далі.

– Що ж, дякую, що поділився тим, що ти там собі планував, – не втримався від легкого сарказму брат. – Але раз ти сам заварив цю кашу, тобі її й розсьорбувати. Не хочеш приглядати за дівчинкою, не треба. Але від ролі її наставника з «Бойової підготовки» це тебе не звільнить.

Джуліан хотів вилаятися. Але подивившись у незворушне обличчя Кайлена, передумав. Мабуть, брат єдиний, перед ким він стримував свій непростий характер. Причому так повелося ще з дитинства. Для навколишніх заводієм у їхній компанії здавався Джуліан. Але Кайлен умів спрямувати енергію брата в правильне річище, коли в тому була необхідність. І, мабуть, його думка значила для Джуліана навіть більше, ніж думка короля. До того ж він знав, що Кайлен завжди чинить справедливо, як би не хотілося цього визнавати.

– Добре. Тільки заради тебе, брате! – буркнув він і піднявся.

Хоча на душі панував роздрай. Джуліан не любив відчуття, що не контролює власне життя. А саме це зараз і відбувалося. Банальна розвага обернулася несподіваними проблемами і перевернула все з ніг на голову.