Глава 6.1

ГЛАВА 6

Я бігцем поглянула на годинник на стіні. Пів на сьому ранку. Час вставати. Напевно, скоро за мною прийде Брінна або Джуліан. Як учора розповідала руда, до Академії з міста треба добиратися близько години. Тож затягувати не варто.

Ех, шкода, що тут немає портальної мережі! Чи є, просто не для всіх? Треба буде обережно розпитати когось на цю тему, коли випаде нагода.

Одягатися і доглядати за собою без служниць було незвично. Але я впоралася. Та і той одяг, що був на мені, не передбачав особливих труднощів. Немає гачків на спині або корсета, який слід затягнути тугіше. Все ж таки в одязі простолюдинки є свої плюси!

Тож, нехай і скривившись від вигляду цієї убогої сукні, я її одягла. На жаль, приладдя для шиття в кімнаті не знайшлося. Так би я, може, хоч трохи вшила вбрання по фігурі.

Як і більшість дівчат-аристократок мого світу, я багато уваги приділяла рукоділлю. Тож могла обійтися і без служниць у цьому питанні. Та і любила сама вигадувати фасони суконь і брати участь у пошитті власного вбрання. Ще одне моє захоплення з минулого.

Зітхнувши, відігнала ностальгію за колишнім життям. Скептично оглянула себе в дзеркалі. Що ж, дещо я можу поліпшити просто зараз. Зачіску. Будь-яка дівчина має розуміти, як подати себе в найвигіднішому світлі. І волосся тут відіграє свою роль. Його стан і зачіска. Будь-який образ можна зіпсувати, якщо не приділити цьому увагу.

Я критично оцінила своє нове обличчя, всі його переваги та недоліки. А потім почала виплітати ажурну косу, щоб вона кокетливо лежала на лівому плечі. Ніякого нудного пучка або чогось настільки ж банального. Анна і так виглядає простачкою через одяг і відсутність прикрас. А легка витонченість у зачісці трохи згладить загальне враження.

Ну ось, так набагато краще! Я посміхнулася власному відображенню і підморгнула. І все-таки колір волосся в Анни гарний. Якщо ще злегка освітлити спеціальними шампунями, буде і зовсім чудово. Але і так непогано. Добре поєднується з кольором очей і шкіри. Шкода, що у дівчинки не було можливості нормально за собою доглядати. Ну та нічого, ми це виправимо!

Закінчила я зі створенням образу вчасно. У двері постукали.

Підходила я до них з насторогою. Ще не вирішила, як поводитися з Джуліаном після його непристойної пропозиції. На жаль, зовсім ігнорувати цього чоловіка не вийде. Мабуть, підкреслена ввічливість і нейтральність підійдуть найкраще.

І я начепила на обличчя легку, нічого не значущу посмішку. Як тримати дистанцію з людиною, не переходячи на грубість і відверту зневагу, мене вчили мало не з пелюшок. Особливості аристократичного виховання.

Щоправда, з Дейганом не спрацювало. Як я не старалася, ані натяки, ані підкреслена холодність не відвернули його від мене. А може, навіть навпаки. Чим більше я від нього відсторонялася, тим сильніше він прагнув мною заволодіти.

Сподіваюся, з Джуліаном буде інакше. Та і не та Анна дівчина, щоб затято її домагатися. У зеленоокого красеня, напевно, немає проблем з жінками. Знайде мені заміну з легкістю. Ще й у чергу вишикуються.

Чомусь ця думка викликала легку досаду, і я насупилася. Так, у змішаних почуттях і відчинила двері.

На щастя, за ними виявився не Джуліан. Брінна, яка ще більше палала ентузіазмом, ніж учора, увірвалася до моєї кімнати, схопила за плечі й оглянула з усіх боків.

– Ти виглядаєш набагато краще! Як почуваєшся? Добре спала? Яка гарна в тебе зачіска! Мені дуже подобається...

Вона тараторила, не даючи мені й слова вставити. А потім потягла з кімнати.

– Ходімо! Треба поснідати перед від’їздом. І я ще маю послати вісточку моїм родичам, де я. А то вчора зовсім про них забула! Після відбору не повернулася. Ще і ночувала не в їхньому будинку. Сто відсотків повідомлять батькові! Тож ти підтвердь мою версію, якщо запитають. Що ми з тобою після відбору зайшли до таверни і святкували вступ до Академії. А потім зняли тут номер, бо було вже пізно. Втім, якщо не чіплятися до дрібниць, так взагалі-то і було!

– А в тебе тут є родичі? – нарешті, змогла я вставити слово, поки ми йшли коридором, а потім спускалися сходами до загальної зали.

– Так, я ж тобі вчора розповідала! Ой, зовсім забула! – вона ляснула себе по лобі. – Пам’ять до тебе так і не повернулася?

– Місцями, – обережно сказала я.

– Так, у мене тут є родичі! Батько хотів, щоб я вступила до столичної Академії. Щоб я постійно перебувала під його наглядом. І навіть жила вдома, а не в гуртожитку. Але я відмовилася. Тим більше що Академія Лаграса – найкраща! Та і що це за студентське життя буде, якщо батько і кроку без дозволу ступити не дасть?! Я вже давно хотіла кудись звідти вирватися! Батько, щоправда, написав листа дядечкові Оресту та тітоньці Емілії. Попросив, щоб наглядали тут за мною. Але вони не настільки надокучливі, як мій тато. Тож зможу відбрехатися! Та і сьогодні нас заселять до гуртожитку в Академії. І я зможу з ними побачитися тільки в неділю.

Про гуртожиток – це корисна інформація! – виокремила я з балаканини Брінни ключове. Грошей у Анни взагалі немає, як я встигла перевірити. Підозрюю, добиралася вона до Академії зі свого поселення на попутних возах або пішки. На харчування теж ніхто грошей не виділив. Так що заселення до гуртожитку вирішить відразу всі мої проблеми. Адже, напевно, там і годувати мають. І форму виділити. Усе-таки серйозний навчальний заклад.