Глава 5.3

Ніколи ще Дейган не відчував настільки всепоглинального страху, що охопив у ту мить. Усвідомлення власної нікчемності й безпорадності порівняно з вищою, могутньою істотою. За бажання Темний бог міг розчавити його як дрібну комаху.

Дейган стиснув долоню, щоб фізичний біль допоміг впоратися з емоціями. Незначно, але подіяло.

Він зробив глибокий вдих і заговорив уривчастим, але з кожною миттю дедалі більш впевненим голосом:

– Мені необхідно знайти дівчину, яка провела тут якийсь невідомий мені ритуал. Вона з родини порталістів. Тож, як я підозрюю, перенеслася в інше місце. Але за допомогою пошукового ритуалу знайти її не виходить. Ця дівчина остання з ворожого для мене роду. Тих, хто залишався крім неї, я приніс тобі в жертву. Допоможи завершити розпочате!

Дейган спеціально не став заглиблюватися у свої мотиви. Розумів, як подібне могло сприйнятися позбавленою почуттів та емоцій божественною сутністю. Утім, якщо судити з того, що колись Темний бог зачав дитину зі смертною жінкою, яка дала початок роду Венрісів, і йому властиві слабкості. І все ж таки ризикувати Дейган не хотів.

Деякий час із дзеркала не долинало ні звуку.

Дейган занервував.

Коли ж звідти почав просочуватися чорний туман, відчув, як волосся на потилиці заворушилося. Туман трансформувався в обриси величезної руки, що наблизилася до нього і зависла над головою.

Дейган перестав навіть дихати, очікуючи, що рука зараз стисне його горло і задушить. Або зімкнеться в кулак і розтрощить голову зухвалому магу, що наважився турбувати божество з такого дріб’язкового приводу.

Але замість цього рука лягла на його голову і завмерла. Дейган відчув, як у тому місці згущується холод і поступово розходиться по тілу.

Його почало трусити, наче він стояв без одягу посеред сніжної бурі, що вирувала навколо. А ще раптом усвідомив, що зараз його свідомість сканують. Виокремлюють з неї те, про що він промовчав або навмисне приховав.

Прокляття! Невже ось так усе і закінчиться? Його прихлопнуть тут, як муху. І на тому перерветься історія княжого роду Венрісів.

От потішаться король та інші аристократи, які точать на нього зуби!

Коли рука забралася з його голови і знову сховалася в дзеркалі, Дейган обережно поворушив м’язами шиї. Вони затекли так, ніби він простояв у нерухомості не кілька хвилин, а кілька годин.

Радіти поки що не поспішав і насторожено очікував вердикту Темного бога.

– Цікаво, – почулося з дзеркала глузливе. – Схоже, тобі дісталася від пращурів не лише частка моєї крові.

– Ви про що? – невпевнено запитав Дейган, уже не наважуючись звертатися до Темного бога на «ти».

– Здавалося б, істота, яку за жорстокість і безжалісність прозвали Темним богом, не повинна відчувати ні до кого прив’язаності, чи не так? – всміхнувся його співрозмовник. – Але це не зовсім так. Іноді й у таких, як ми, прокидаються звичайні почуття. Хоча в нашому випадку називати їх звичайними не варто. Ми здатні любити так само сильно, як і ненавидіти. А як ми можемо ненавидіти, ти знаєш по собі. Я навіть пишаюся тобою, мій хлопчику! За те, що ти встиг тут накоїти, у цьому застояному світі. І за те, що тільки збирався, – він хмикнув. – Ми і справді схожі! Колись я пожертвував шансом стати верховним божеством цього світу через кохання до смертної жінки. За те, щоб їй дали можливість здобути безсмертя і опинитися поруч зі мною, довелося піти на угоду зі Світлим богом і його посіпаками. Шкода тільки, що вони все одно знайшли спосіб позбавити мене найдорожчого, – голос Темного бога став жорстким і повним ненависті. – Але це вже зовсім інша історія. Не будемо про це. Скажу лише, що те, про що ти мене просиш, порушує закони богів. Їм заборонено втручатися у справи інших світів.

– Інших світів?! – не стримав свого здивування Дейган.

– Так, ти все вірно почув. Твоя кохана зараз в іншому світі. По суті, вона теж порушила закони, на яких ґрунтується світобудова. Але коли люди домагаються подібного власними зусиллями, ми не втручаємося.

– Ти бачиш її там, в тому світі? – голос Дейгана спотворився від почуттів, що його охопили. – З нею все гаразд?

Усвідомлення того, що Ліліана не померла, наповнило серце радістю. А інший світ чи що завгодно – начхати. Він усе одно знайде спосіб до неї дістатися!

– Мої можливості в інших світах обмежені, – нагадав Темний бог. – Але оскільки вона дитя цього світу, частково я можу побачити те, що знаходиться навколо її душі. І так, ти маєш знати, що вона більше не та Ліліана, яку ти кохав. Тіло загинуло під час перенесення. А ось душа знайшла новий притулок.

– Мені байдуже, яке в неї тіло! – поспішно вигукнув Дейган. – Я все одно хочу її знайти!

– Так я і думав, – знову хмикнув Темний бог. – І справді вловлюю родинну схожість. Ти ж не зупинишся ні перед чим, чи не так?

– Ні! – підтвердив Дейган, вперто піднявши голову. – Тепер, коли я знаю, що сталося, можу спробувати знайти сильного порталіста в іншому королівстві. Раптом він знає потрібний ритуал.

– Сумніваюся, що в тебе щось вийде, – заперечило божество. – Ритуал був проведений з помилкою. І в чому саме вона полягає, порталісту буде важко зрозуміти. Знадобиться безліч експериментів. І немає гарантії, що вони закінчаться вдало.