Глава 5.1

ГЛАВА 5

Я з цікавістю оглядала місцеві артефакторські дивовижі. Крім «підігріву води», у ванній був короб з короткою інструкцією на стінці. Треба покласти туди брудний одяг, активувати, і на виході отримати чистий.

У моєму світі для цих цілей використовували маленькі переносні артефакти «очищення». Ними потрібно було проводити над тим місцем, що має бути очищено. Навіть не знаю, що зручніше. Справа звички, напевно.

Проте я з задоволенням зняла з себе брудний одяг і білизну і запхнула їх у короб, перед тим як залазити у ванну. Хочеться все-таки вдягнути вранці чисте, а не морщитися від неприємного запаху.

Білизна, до речі, виявилася ще гіршою, ніж сукня. Я уявила, як Анна роздягалася перед чепуруном Джуліаном, і знову почервоніла. Причому не від самого факту того, що вона з ним переспала, а від її непривабливого вигляду. Нелогічно, звісно. Але ця жіноча риса в мені була дуже сильна.

Бездоганність образу надавала мені впевненості. Напевно, я навіть ховалася за нею, як за маскою. Тепер же відчувала себе оголеною. Як у прямому, так і в переносному сенсі. Сховатися було ні за чим. Доведеться показуватися перед усіма такою, яка є, без прикрас. І це було новим для мене відчуттям.

Але сприйму це як корисний досвід. Батько завжди казав, що не варто боятися труднощів. Вони допомагають стати сильнішою.

Думки про батька знову налаштували на сумний лад, і я все-таки дозволила собі маленьку слабкість. Лежачи в гарячій воді й відкинувши голову на бортик ванни,  розревілася.

Намагалася уявити, як усе було. Як цей монстр у людській подобі, Дейган Венріс, зміг перемогти тата. Сильного і досвідченого мага-порталіста. Мені здавалося, таке взагалі неможливо! Спробуй підловити людину, що будь-якої миті може переміститися в інше місце. Або створити невелику діру в просторі та відрубати тобі кінцівку, а то і голову.

Я б, може, і сама спробувала це зробити, дочекавшись приїзду Дейгана. Але сам той факт, що він переміг батька, деморалізував. Якщо досвідчений майстер не впорався, то мої шанси близькі до нуля.

Не сумніваюся, що маг Крові вигадав якусь хитрість, щоб узяти гору. І я не бажала ризикувати. Стати рабинею Дейгана – це остаточно визнати поразку нашої родини. Те, що всі їхні жертви були марними.

Тож я зробила те, що мусила. Хоча почуття провини, що гризло за те, що я втекла і не спробувала помститися, позбутися буде непросто.

Я мотнула головою і вилізла з уже остиглої ванни. Самокатування і туга за минулим – шлях у прірву. Цього теж учив батько. Треба думати про сьогодення і про майбутнє. Про те, що я ще в силах змінити і на що вплинути.

Натягнувши вже чисту та суху білизну, я попрямувала до спальні. Відсмикнула ковдру і застигла. Знову виникло почуття ніяковості за чужу помилку. На простирадлі виднілася червона пляма. Вона красномовно натякала на те, що тут нещодавно сталося.

Я в роздратуванні стягнула простирадло і знову скористалася коробом "очищення". Лише після того як привела постіль до ладу, лягла на ліжко.

Глибоко вдихнула і видихнула.

Втома так і спонукала скоріше заснути. Але я пересилила себе.

Із завмиранням серця потяглася до магічного джерела. Необхідно зрозуміти, на що я можу розраховувати в цьому світі.

Так, магічне джерело відчувалося. Але слабо. А візуалізувати осередок, зануритися в нього і робити те, до чого я звикла в минулому житті, не виходило. І це погано.

Невже доведеться починати все з нуля? Сумно.

Найгірше, якщо виявиться, що місцева магія не діє за тими ж законами, що і наша. Тоді в мене не буде жодної переваги перед місцевими магами.

А вони потрібні! Нехай я і не до кінця повірила в ту похмуру картину, що змалював переді мною Джуліан, диму без вогню не буває. В Академії на мене можуть чекати неприємні несподіванки. Не хочеться зустрічати їх беззбройною.

А отже, геть сумніви! Я зобов’язана повернути те, чим володіла раніше. Єднання з магічним джерелом дає надто великі переваги, щоб від нього відмовлятися. Чи в місцевих є якісь особливі способи його досягти, яких навчають саме в Академії? Хай там як, все одно варто спробувати.

І я почала з нуля. Терпляче занурювалася в медитацію, щоб намацати зв’язок з моїм даром і зріднитися з ним. Так, як це робила в десять років, коли в мені відкрилася магія в моєму світі.

Тоді для досягнення результату мені знадобилося два тижні. Але я вже проходила через це. Знаю, як і що робити. Тож є шанс, що тут вийде швидше.

І я намагалася знову і знову. Намацувала енергетичну нитку, за яку можна було б ухопитися, щоб знайти шлях усередину себе. Але не виходило.

Не розумію, що я роблю не так!

Після трьох годин безплідних спроб зрозуміла, що більше не можу. І якщо хоч трохи не посплю, завтра почуватимуся розбитою. Та і невідомо, як це вплине на відновлення магічного резерву. А я мушу використати вистражданий Анною шанс і пройти відбір!

Здавшись, нехай і не остаточно, я заплющила очі. Дозволила своєму тілу, нарешті, відключитися.

***

 Як я встала і опинилася перед дзеркалом у ванній, не пам’ятаю.