Глава 4.2

– Давай відверто, – несподівано запропонував Джуліан, зупинивши погляд, нарешті, на моєму обличчі і дивлячись тепер прямо в очі. – Спочатку я подумав, що ти повія-новачок, яка працює в цьому закладі. Або дівчина, яка шукає собі покровителя.

– Невже я схожа на повію? – ледве вгамовуючи обурення, що сколихнулося всередині, процідила я.

Так, спокійно, мова ж не про мене, а про Анну! Це її прийняли за дівчину легкої поведінки. І все одно я відчувала негатив від думки про те, що подібне могло мене торкнутися.

– У тому-то й річ, що ні. Але судячи з твого одягу, відразу можна зрозуміти, що справи в тебе йдуть не дуже добре. І я вирішив, що скрута змусила тебе зайнятися цим промислом. За інших обставин я б навряд чи погодився провести з тобою ніч.

Довелося знову себе стримувати, щоб не зірватися. Усе, що я змогла собі дозволити, – сопіти і свердлити безцеремонного типа похмурим поглядом.

– Чесно скажу, я тебе просто пожалів! Твої відчайдушні спроби мені сподобатися викликали саме це почуття. Якщо пам’ятаєш, я навіть запропонував тобі просто дати грошей. Але ти виявила наполегливість.

Мої руки мимоволі стислися в кулаки. Ох, Анно, ну навіщо ти пішла на таке приниження?! Ні, якоюсь мірою я тебе розумію, але все одно! Мені ж тепер доводиться вислуховувати все це і згорати від сорому!

– Адже я все-таки чоловік, Анно, – не звертаючи уваги на мої моральні страждання, продовжив Джуліан. Ще і похитав головою підкреслено докірливо. – Ось і погодився. Тим паче що затасканою повією ти не здалася. Видно, що, хоч одяг у тебе і жебрацький, але чистий, і за собою ти стежиш. Тож пішов тобі назустріч і запросив до себе в номер. Хоча, зізнаюся, те, що ти виявишся невинною, стало для мене сюрпризом. Я планував дати тобі пристойну суму грошей за старання. Але тут ти почала розповідати, навіщо насправді все це затіяла. І що ніяких грошей тобі не треба. А просиш ти про послугу. До речі, знаєш, у яке становище ти мене цим поставила? Якби я насправді був ректором, подібне могло викликати скандал. Брати хабарі за вступ – це неприйнятно і прямо суперечить статуту Академії. А тим паче робити це натурою, так би мовити... Якби на моєму місці дійсно був брат, він би обурився ще більше, ніж я! Утім, на моєму місці він навряд чи б опинився, – усміхнувся Джуліан. – Аж надто правильний. Повій у таверні точно не став би знімати.

– Я не повія! – все ж таки процідила я, відчуваючи, що ще трохи – і неприємні слова, які кипіли усередині, на адресу цього начебто поборника моралі, вирвуться назовні.

– Розумію. Але, як я уже сказав, тоді подумав саме так, – анітрохи не збентежився зеленоокий. – І мені здалося кумедним, що ти сама опинилася в делікатному становищі, бажаючи поставити в нього мого брата. Мабуть, я був надто грубий і різкий, коли вказав тобі на цю обставину. Пізніше збирався просто посміятися і все ж таки дати тобі грошей, якщо іншим допомогти не можу. Але ти відреагувала надто бурхливо і втекла до того, як це сталося.

– А тепер ви заявилися сюди, щоб знову запропонувати мені гроші? – криво посміхнулася я, уявляючи, як жбурну їх йому в обличчя.

– Не зовсім, – він раптом посерйознішав і відкинувся на спинку крісла. – Послухай, дівчинко, тепер я знаю твою історію і, зізнаюся, почуваюся трохи винним. Навіть не через безглуздий нещасний випадок. А, так би мовити, через те, що сам того не бажаючи, скористався твоїм важким становищем. Ніколи не потрапляв у такі ситуації! І тепер відчуваю певну відповідальність за твою подальшу долю.

– Ось як? – не втрималася я від легкого сарказму. – Даремно! Можете вважати, що ви і так загладили свою провину. Викликали брата, щоб допоміг мені. Певною мірою завдяки вам я тепер зможу вступити до Академії.

– Ну, припустімо, відбір ти пройдеш, – похитав головою Джуліан. – Але ти хоч уявляєш, що на тебе чекає в самій Академії? До кінця навчання витримують не всі. Ще якби ти вступила в якийсь інший навчальний заклад, могло б усе і вийти. Але ти поткнулася в Академію Лаграса! Заклад, де воліють навчати за звірячими методиками його засновника. А той, між іншим, вважав, що дар найповніше розкривається в умовах жорсткої конкуренції та всіляких випробувань. Ти там просто не виживеш, дівчинко! Так, ця Академія вважається престижною, бо ті, хто доходить до останнього курсу і отримують її диплом, є найкращими у своїй справі. Вони розкривають свій потенціал повною мірою і їх з радістю беруть на службу будь-де. Але, повторюю, не факт, що ти там виживеш! Дітей аристократів заздалегідь готують до таких випробувань. За простолюдинами, звісно, буде певний нагляд з боку наставників, щоб їх аж надто не гнобили. Але не завжди ті встигають втрутитися. До речі, до успішності теж будуть вельми суворі вимоги. Тримати тих, хто відстає, в Академії Лаграса не стануть, на відміну від інших навчальних закладів з менш вимогливими правилами. Поміркуй ще раз, воно тобі треба? Брат може дати тобі рекомендаційний лист. І ти зможеш спробувати пройти відбір наступного року в іншій Академії.

– Раз ви знаєте історію мого життя, то маєте розуміти, чому цей варіант мені не підходить, – сухо зауважила я, хоча і замислилася.

Якщо Джуліан має рацію, то все буде не так, як мені здавалося спочатку. Набагато складніше.

– Так, твоя ситуація з вітчимом і боргами, – охоче кивнув Джуліан. – До того ж тобі потрібні будуть гроші на поїздку в інше місто і проживання там до заселення. Але з цим я зможу допомогти.

– Усе-таки запропонуєте грошей? – усміхнулася я.