Глава 2.3

– Як вас звати? – нарешті, подав голос ректор.

– Брінна Кавалі! – руда з викликом підняла голову.

– Кавалі? З тих самих? – звів брови він.

– Якщо ви маєте на увазі власників найбагатшого торгового дому Вайдара, то так, – хитро примружилася дівчина. – Тож врахуйте, цю справу вам зам’яти не вдасться! Ми хоч і не аристократи, але теж дечого варті! І чутка про те, що прославлений генерал, герой війни з Сінлаєю, прикинувся власним братом, щоб обдурити і збезчестити бідну дівчину, розійдеться всюди! А батько Анни, між іншим, теж герой. Тільки часів війни з бунтівним герцогом Ластрайном. Він там загинув. А його вдова і дочка навіть пенсії не отримали. Змушені були вмирати з голоду, поки не знайшовся той, хто погодився одружитися з удовою. І краще вам не знати, як Анні жилося з вітчимом! Для нього і вона, і її мати наче безправні рабині. Коли ж з’ясувалося, що в Анні є магія Природи, він змусив її сирою силою збільшувати врожаї місцевих селян. За гроші, звісно. Вичавлював її мало не до виснаження, аби отримати більше. Він і перед відбором змусив Анну обробити одне з полів. Тільки після цього відпустив. Знав, мерзотник, що з тими крихтами, які залишилися в магічному джерелі, вона відбір не пройде. А якби не закон, то і зовсім не пустив би нікуди. Якщо Анна не вступить до Академії, він змусить її вийти заміж за його небожа. Огидного, грубого типа, який буде її бити і принижувати. Адже він весь у свого дядька! Той своїх дітей мати не може, от і виростив цього вилупка як сина. А Анна так і залишиться на положенні рабині, на якій вони наживатимуться!

Випаливши всю цю полум’яну промову, руда, нарешті, замовкла, і переможно поглянула в ошелешені обличчя чоловіків. Я на той час уже втомилася прикидатися колодою і відкрила обидва ока. Тепер картина остаточно склалася. І, скажу чесно, Анні дуже пощастило з подругою! Схоже, Брінна вирішила будь-що домогтися справедливості.

– Якщо все так, як ви кажете, це трохи змінює справу, – задумливо промовив ректор і розвернувся до мене.

Наші погляди зустрілися. Причому колір очей у нього все ж таки відрізнявся від братового. У генерала зелені, у цього – з домішкою синяви. Нагадують чистої води аквамарини. Теж дуже гарні. Але якщо у генерала в очах виблискують живі та яскраві вогники, то очі ректора нагадують тиху водну гладь. Спокійні, холодні, вони ніби зазирали в саму душу. Стало трохи незручно. Але я постаралася приховати це і не відвести погляду.

– А тепер я хотів би почути підтвердження слів вашої подруги від вас, мадемуазель Анна. Адже так вас звати?

– Так, – тільки і змогла сказати. Якщо попросить назвати прізвище, це буде грандіозним провалом. – Усе саме так, як і сказала моя подруга Брінна.

– Вам не здається, що якби ви чесно розповіли про все моєму братові, цієї неприємної ситуації вдалося б уникнути? – пильно дивлячись на мене, запитав він.

– Ага, так би він і став із нею розмовляти! – втрутилася руда. – Вам, чоловікам, тільки одне потрібно!

– Помовчіть, мадемуазель Кавалі, – сказав ректор таким тоном, що та все-таки зніяковіла і послухалася.

– Я не звик вірити на слово будь-кому, – продовжив суворий красунчик з аквамариновими очима. Кайлен – раптом згадала я. Так звертався до нього генерал. – На вашу користь свідчить той факт, що цілительська діагностика засвідчила: ви і справді донедавна були невинною. Джуліан став вашим першим чоловіком. По-друге, магічне джерело. Його розмір і справді достатній для вступу до Академії, хоча резерв неповний. Але, гадаю, до ранку ця проблема зникне. Ви відновитеся і зможете знову спробувати пройти відбір. Нехай це і буде винятком з наших правил. Я віддам відповідні розпорядження. Щодо вашої родини, ми спробуємо з’ясувати, чому вашому батькові не нарахували пенсію. Наші з Джуліаном батьки теж загинули у війні з бунтівним герцогом. Тож ми таке не можемо залишити осторонь. Якщо мала місце помилка чи чиясь недбалість, викриємо це. Джуліан не остання людина в армії. Йому це буде зробити неважко. Чи не так, брате? – він звернув суворий погляд на зеленоокого.

Той недбало кивнув, з цікавістю мене роздивляючись і бентежачи безцеремонністю свого погляду.

Щоки мимоволі спалахнули, коли я згадала про те, що сказав ректор. Цей дурилюд став моїм першим чоловіком! Причому я цього навіть не пам’ятаю!

Ох, не так я хотіла б розпрощатися зі своєю невинністю...

Утім, якщо вибирати між Дейганом і Джуліаном, то другий усе ж таки кращий.

Тут до мене повною мірою дійшло, що все, з Дейганом покінчено назавжди! Він залишився в іншому світі, і звідти мене вже аж ніяк не дістане.

Зате тепер потрібно якось влаштовуватися тут. І тому пропозиція ректора здається привабливою. Поки не знаю, що дасть мені статус студентки Академії. Але це точно краще, ніж бути безплатною робітницею на селянських фермах, поки хтось загрібає гроші на моїй праці. І вже тим більше я не хочу виходити заміж за якогось незнайомця!

– Натомість я попрошу від вас обох одне, – наостанок сказав Кайлен, по черзі подивившись на мене і Брінну. – Уся ця негарна історія залишиться між нами. Навіть якщо вас прямо запитають, скажете, що сталося звичайне непорозуміння. І жодних претензій ви ні до мене, ні до мого брата не маєте.

– Я згодна, – поспішила сказати я.

– А ви, мадемуазель Кавалі? – розуміючи, від кого можна чекати більше неприємностей, прямо звернувся до неї ректор.