Глава 4

ГЛАВА 4

– Гадаю, право розпочати турнір ми надамо найблискучішій парі королівства! – пафосно сповістив розпорядник. – Їхнім високостям Радріку Фарнару та Ілларі Баллар!

– Удачі тобі! – побажали принцу Роберт і Верина.

Радрік зневажливо скривився.

– Мені не знадобиться удача, щоб перемогти її!

З цими словами він попрямував до стелажів зі зброєю, куди поспішила і принцеса. Я анітрохи не здивувалася їхньому вибору. Радрік віддав перевагу мечу, а Іллара – спису, який можна використовувати і як бойовий посох. Супротивники вийшли на арену разом. Але було видно, що стосунки в них залишають бажати кращого. Вони навіть не дивилися в бік одне одного. Обличчя похмурі. Щелепи зчеплені.

– Бій буде тим цікавішим, – продовжував розпалювати глядачів Іан Лоурі, – що в обох учасників під контролем знаходяться химери. Ті з вас, хто був присутній на тогорічному турнірі, напевно, пам’ятають виступи принца Радріка з його химерою. Це було дуже вражаюче видовище! Але, повірте, химера його супротивниці не менш вражає. Скоро ви самі в цьому переконаєтеся!

З протилежного боку арени почулися гарчання і шипіння, коли туди прикотили клітки.

– А я, мабуть, піду! – з удаваним переляком вигукнув природник.

Він з блискавичною швидкістю застрибнув на огорожу, а з неї легко перемістився до першого ряду, де сиділи інші наставники та ректор. Утім, артефакт посилення голосу, як і раніше, був у нього. Тож зможе коментувати і з місця. Я ж, згадуючи те, що творила Іллара зі своєю змією на тренувальному майданчику, думала про те, що Радрік даремно настільки самовпевнений. Принцеса зможе піднести йому чимало сюрпризів.

Коли ж звірів випустили з кліток, мимоволі здригнулася. Величезну зміюку Іллари я і до цього бачила. А ось що за химера у Радріка, не знала. Це виявився гігантський варан, який мав не менш страхітливий вигляд. Принц підізвав його до себе і в одну мить опинився на спині хижака. Той же вельми недобре витріщився на своїх нинішніх супротивників. З його пащі на мить висунувся довгий роздвоєний язик, і мене пересмикнуло.

Противники розійшлися в різні боки. Причому Іллара залазити на змію не стала. Мабуть, не хотіла ту цим обмежувати. Натомість химера розмістилася так, щоб прикрити дівчину від можливої небезпеки.

– Учасники, ви готові? – почувся веселий голос Іана Лоурі, наче він був присутній на якійсь комедійній виставі.

Обидва кивнули.

– Тоді почали!

Варто було Іану це крикнути, як знову пролунав звук рогу. А майданчик невловимо змінився. Тепер він нагадував пустелю з пісочними барханами і рідкими кактусами. Сховатися там де-небудь було вельми проблематично.

Але, схоже, ховатися ніхто і не збирався. Радрік взагалі почав створювати з піску голема. Іллара ж не стала чекати, коли він закінчить, і направила змію на нього. Принц, не відволікаючись від свого заняття, махнув рукою, створюючи на шляху чудовиська стіну з шипів. Змія лише дивом не напоролася на неї і зметнула тулуб вгору, збираючись перескочити перешкоду. Але невелика затримка допомогла Радріку закінчити створення голема. І він спрямував його в бік Іллари. Сам же, не даючи противниці схаменутися, рушив на варані до змії.

Зав’язалася сутичка. Причому сили у химер виявилися приблизно рівними. Змії ніяк не вдавалося взяти гору і поспішити на допомогу господині. А тій доводилося несолодко. Піщаний голем виявився досить незручним для неї супротивником. Блискавки не завдавали йому жодної шкоди. Спис також. На тому місці, де Ілларі вдавалося проткнути голема, майже одразу все затягувалося. А рухалося магічне створіння напрочуд швидко, чим неабияк вимотувало дівчину.

Коли ж у якийсь момент їй в очі полетіла ціла жменя піску, вона і зовсім розгубилася. Скрикнувши, почала терти очі і метушливо розмахувати другою рукою зі списом, намагаючись не підпустити супротивника близько. Але це було марно. Голем зробив вправну підсічку і перекину принцесу на спину.

Наступної миті конструкт розвіявся. Хоча Ілларі це аж ніяк не допомогло. Радрік уже створив прямо під нею хиткі піски. І дівчину стало затягувати вниз.

Іллара істерично закричала, намагаючись утриматися на поверхні. Даремно! Змія ж нічим не могла допомогти. Її щільно скували боєм. А пробити потужний захист варана і Радріка вона не могла.

Я з жахом спостерігала за тим, що відбувається. Іллара вже повністю занурилася в пісок. За всього бажання вона не змогла б підняти руку і здатися. Наскільки вистачить її «захисного артефакту» для того, щоб дихати під землею? А якщо ми цього навіть не зрозуміємо і вона там задихнеться?!

– Несподіваний поворот подій! – голос Іана Лоурі змусив мимоволі здригнутися. – Принц вирішив поховати свою наречену живцем?

Один з трьох сінлайців, які прийшли підтримати свою принцесу – мабуть, той самий посол, про якого говорив ректор, обурено закричав:

– Негайно припиніть це неподобство! Закінчіть поєдинок!

Іан з запитанням подивився на ректора, надаючи право приймати рішення начальству. Кайлен же з цілковито незворушним обличчям звернувся до Радріка:

– Студенте Фарнар, ви контролюєте те, що відбувається, «чуттям землі»?

– Так, пане ректор, – чемно відгукнувся Радрік, ліниво спостерігаючи за спробами змії вибратися з бар’єра, що її оточив, стіни якого почали змикатися. – Щойно «захисний артефакт» закінчить роботу, я її витягну.