Глава 4

ГЛАВА 4

Заняття з артефакторики я очікувала з цікавістю. Все-таки деякі місцеві пристосування мене вразили. Та й дізнатися більше за цим напрямом хотілося. Просторова магія, якої мене навчав батько, теж частково зачіпала цю сферу. Але дуже обмежено. Мене вчили робити портативні «просторові сховища» і «портальні арки», але на цьому все. Батько вважав, що не треба забивати голову тим, що я ніколи не зможу використати. Тож моє знайомство з артефактами рідного світу було переважно споживчим. І тут випала можливість розширити свої знання. Звісно, я збиралася використати це по максимуму.

Я помітила, що далеко не всі поділяють мій ентузіазм. Хіба що побутовики. Ось у них артефакторика – основна спеціалізація. І вивчати надалі вони її будуть поглиблено.

Заняття передбачалося спільним. Тож біля дверей потрібної аудиторії зібралися обидві групи. Я, звісно, трималася поруч з Брінною, Шейларом і Беттіною, яка віднедавна приєдналася до нашої компанії. На неприязні погляди з боку моїх одногрупників намагалася не звертати уваги. Тварюки вони всі! І належною до їх спільноти я себе не відчувала.

Викладач затримувався вже на десять хвилин, і всі здивовано переглядалися.

– Може, нехай хтось зі старост сходить до секретаря і дізнається, чи буде взагалі заняття? – запропонував Арнольд Ліннер – юнак, який сам мітив на роль старости другої групи і якого обійшов Шейлар.

– От нехай ваш і сходить! – уїдливо відгукнувся Рігер. – Нашому за статусом не личить бути на побігеньках.

– Це за яким таким статусом?! – не стрималася Брінна.

– Лерон – син графа. Не те що ваш староста. Вигнанець, у якого поцупили титул і все майно.

От же зараза яка! Уже звідкись дізнався подробиці життя Шейлара і тепер намагається вразити якнайболючіше.

– У тебе є якісь претензії до мене, бароне? – не став цього разу відмовчуватися духовик і вийшов уперед. – Якщо так, сьогодні в мене є вільні десять хвилин між дуелями. Буду радий приділити тобі час.

– Та без проблем! – набичився Рігер.

– Ой, дурень... – пробурмотіла я тихенько. Утім, якщо здорованю сьогодні добряче намнуть боки, я не засмучуся.

Не знаю, чим би все закінчилося, і хто б ще примудрився нарватися на неприємності, якби в цей момент не з’явився викладач. Скуйовджений сивий старий, чиє розхристане волосся кумедно підстрибувало під час руху, навіть не помітив, схоже, конфлікту між студентами. Я запам’ятала його ще зі свого відвідування кабінету ректора, коли він був присутній під час моєї перевірки. Здається, його звати Айвар Фемі. Тоді ще подумала, що він дивакуватий. Тепер лише переконалася в цьому.

– Вибачте за запізнення, запрацювався, – сказав він на ходу і одразу ж пройшов усередину, анітрохи не переймаючись, чи йде хтось слідом. – Проводив важливі експерименти з новим артефактом.

Ми мовчки пройшли до аудиторії і завмерли на порозі. Замість звичної лекційної зали перед нами постало щось середнє між робочою майстернею і лабораторією. Тут було кілька десятків окремих місць з матеріалами та інструментами. На стелажах уздовж стін і просто на підлозі валялася ще купа різних речей, застосування яких я навіть не знала.

Помітивши, що ми не наважуємося пройти далі, викладач, нарешті, зволив звернути на нас увагу.

– Обирайте кожен по робочому столу.

Ми з Брінною, Шейларом і Беттіною поспішили зайняти місця поруч і тепер із цікавістю оглядали те, що було на столі. Кілька дерев’яних і металевих брусків і якісь інструменти.

– Сьогодні ми поговоримо про те, які матеріали найкраще підходять для виготовлення артефактів, – навіть не дочекавшись, поки всі займуть свої місця, заговорив наставник Фемі. – Як ви розумієте, перед вами не звичайні шматки дерева чи металу. Вони посилені магією і підготовлені до того, щоб з ними можна було проводити подальші магічні маніпуляції. Можна, звісно, взяти звичайне дерево або метал і наситити їх силою, якщо ви природник або маг Землі відповідно. Але сил на це знадобиться чимало. І не факт, що результат вас влаштує. Тому для виготовлення артефактів використовують у першому випадку спеціальну магічну деревину – елр. Її особливість в тому, що дерево саме викачує з навколишнього простору ману і накопичує в собі. У чому головна користь цього для артефакторів? Енергія елру сама по собі нейтральна, як у побутовиків. Тобто пізніше в артефакт можна закачати вже ту енергію, яка потрібна для підтримки того чи іншого конструкта. Не знадобиться також ніякий додатковий накопичувач. Здавалося б, ідеальний варіант! То чому всі артефакти не робити з такої деревини? Але на жаль, дерево залишається деревом. Артефакти з нього легше знищити або пошкодити, ніж ті, які зроблені з металу. Метал, який ви бачите перед собою, теж особливий. Він називається алларська сталь і видобувається тільки з руди, що перебуває у власності корони. Більшість артефактів робиться саме з нього. Алларська сталь міцніша за деревину, але не може самостійно накопичувати енергію. Тому в неї потрібно вбудовувати накопичувачі. Спеціальні кристали, які навчилися штучно вирощувати сильні маги Землі. Або дорогоцінні камені, які самі по собі є природними накопичувачами. Звісно, для артефактів можна використовувати і дорогоцінні метали: срібло, золото, платину. Вони чудово проводять магічну енергію. Але і коштують дорожче за алларську сталь. Хай там як, кожному з вас для проведення дослідів Академія виділить по п’ять стандартних брусків ерла і стільки ж злитків алларської сталі. А також дасть на час навчання в користування набір інструментів.