ГЛАВА 4: ПЕРШИЙ УРОК

Ранок настав швидше, ніж Олівія очікувала. Сонце, що сходило за шпилями Академії, заливало її кімнату м’яким світлом, змушуючи золотаві пилові частинки танцювати в повітрі. Не встигла вона розплющити очі, як із повітря виринув невеликий дзвінкий золотий кристал. Він тремтів у повітрі кілька секунд, а потім голосно продзвенів, змушуючи Олівію схопитися на ноги. 
Вона протерла очі й озирнулася. Все ще не могла повірити, що це не сон. На столі лежав комплект форми: темно-синій плащ із срібним гербом Академії, біла сорочка, зручні штани та міцні чоботи. Олівія не знала, хто залишив цей одяг, але довго не роздумувала – швидко вдягнулася й вийшла у коридор. 
Там вирувало життя. Студенти поспішали на заняття, і Олівія помітила, що їхні мантії були різних кольорів. Темно-сині носили першокурсники, як і вона. Вищі курси відрізнялися барвами: другокурсники мали зелені мантії, третьокурсники – бордові, а четвертокурсники й магістри носили чорні плащі із золотими вишивками. Крім того, серед студентів було чимало незвичних створінь: високі ельфи з благородними рисами обличчя, друїди, що носили одяг із листяними орнаментами, гноми з масивними поясами, перевертні – деякі з яких мали вовчі, котячі чи ведмежі риси. 
— Олівія! — покликав її знайомий голос. 
Вона обернулася й побачила Леона. Поруч із ним стояла дівчина з каштановим волоссям і яскравими зеленими очима. 
— Це Міранда, моя подруга, — представив її Леон. 
— Дуже рада познайомитися! — Міранда усміхнулася. — Ти новенька, так? Не хвилюйся, Академія спершу здається складною, але тут дуже цікаво. 
— Дякую, — відповіла Олівія. 
— Ходімо, перший урок — основи магії стихій, — сказав Леон. — Сніданок ми пропустили, тому краще поспішати. 
— Ви зі мною в одній групі? – спитала дівчина. 
Хлопець, йдучи попереду, повернувся і підморгнув: 
— Так, цього року я теж вступив на перший курс. 
Вони спустилися вниз і вийшли у внутрішній двір Академії, де вже зібралися студенти. Майданчик був оточений високими мармуровими колонами, а в центрі здіймався величезний камінь, навколо якого вилися блискавки. Від нього розходилися чотири доріжки, що вели до окремих навчальних корпусів, кожен з яких представляв різні факультети: 
— Факультет Магії Стихій – для тих, хто володіє силами природи: вогнем, водою, землею або повітрям. — Знахарський Факультет – для цілителів, травників і знавців магії життя. — Факультет Бойових Мистецтв – для тих, хто поєднує магію з фізичною підготовкою та бойовими навичками. — Факультет Алхімії – для тих, хто досліджує природу речовин і створює чарівні еліксири. 
Перед студентами стояв сивоволосий чоловік у темно-зеленій мантії, яка була розшита срібними символами. 
— Вітаю, учні! — його голос був гучним і впевненим. — Я професор Даріус, і сьогодні ми перевіримо, до якої стихії схильний кожен із вас. 
Він був високий, худорлявий, із проникливими світло-сірими очима, що, здавалося, бачили наскрізь. Його довге волосся було зібране у хвіст, а в повітрі навколо нього ніби мерехтіла невидима сила. 
Він провів рукою в повітрі, і перед кожним студентом з’явився невеликий магічний кристал. 
— Покладіть на нього руку. Колір кристала вкаже на вашу стихію. 
Олівія нервово глянула на Леона. 
— Не хвилюйся, — підбадьорив він її. — Просто довірся своїм відчуттям. 
Вона глибоко вдихнула і торкнулася кристала. Спершу нічого не сталося, але за кілька секунд він спалахнув яскравим полум’ям. 
— Вогонь! — здивовано вигукнув професор Даріус. 
Студенти почали перешіптуватися. 
— Рідкісний дар, — прошепотіла Міранда. 
— І досить небезпечний, — додав Леон. 
Олівія відсмикнула руку, відчуваючи, як її долоня ще трохи горить. 
— Ти володієш магією вогню, Олівія, — професор Даріус підійшов ближче. — Це велика сила, але тобі доведеться навчитися її контролювати.