Глава 1

Привіт ! Я Елла звичайна дівчинка з файного селища Сеньківка. Хоч моє село досить маленьке, якщо вірить «Вікіпедія» з 2001 тут живуть 1068 людей, але на цей час думаю мало що змінилося. Ні, рахувати сусідів я не буду, але ми тут всі один одного знаємо і якщо так подумати ніби нас тут і не так багато.
Моє село хоч і подібне з іншими селами, але тут є школа, будинок культури, бібліотека, клуб де кожну п’ятницю проходять дискотеки та звичайно лікарня з т. Ліза, яка завжди на рецепції. Файна жіночка, років 47, завжди усміхнена. Вона мене називає Еллочка. Вона каже, що моє ім’я їй асоціюється з дитиною сонця, до чого тут це я не знала, але сперечатися з нею я не хотіла. Вона пече такі смачні ватрушки з маком, що іноді мені здається, що вона не людина, а відьма. Але не та страшна з мультфільмів, вона кароока, висока, струнка, спортивна жінка з довгим чорнявим волоссям і чорними, довгими нігтями. Точно відьма, як у крутому кіно, а мітлу вона замінила геліком.  І звідки у простої адміністраторки з села така дорога машина, вона точно щось не договорює. О, а ось і глав лікарка на горизонті з’явилася, я її називаю криска-Лариска. Людина пліток, з незносним характером. Ні, не подумайте вона гарна білявка з зеленими очима, трохи худорлява, але виглядає завжди чудово, вона напевно п’є кров молодих, незайманих дівчат. Бо з її графіком роботи й постійними лайками с дядьком Валерою у неї жодної морщинки, навіть мішків під очима немає. Он нічого не подумайте, але всі в селі виглядають, як звичайні жителі села. А вони у двох ніби з обкладинки журналу зійшли. Але різних т. Ліза – добра відьма, а криска-Лариска темна відьма яка живиться плітками та сварками, тому я її і прозвала криска-Лариска. Напевно тому вона на мене зуба має, але мені все одно. 
До речі, я забула про себе розповісти. Я Еллка, так мене друзі звуть, я майбутній лікар. Завтра у мене день народження, мені виповниться 20 років. Я таку сукню підібрала… ! Синя сукня із легкого шовку і найтоншим французьким мереживом, яка гарно пасує моїм блакитним очам та шовковистому русявому волоссю. Легка, коротка спідниця сукні гарно пасує моїй фігурі та струнким ніжкам. Спортом хоч я зараз і не займаюсь, але в дитинстві ходила на гімнастику. І з того часу з нею мене зв’язує тільки досягнення із дитинства, які досі висять на стіні у вітальні.