Олесь Вікторович

Ми збираємо врожай, до цієї справи залучені адепти із другого по сьомий курси. Я за допомогою невеликого вітерця, який створюю сама, складаю гарбузи на возик. Раптом до мене підбіг Максим і пустив вогняну кулю в мене, я впустила гарбуз і швидко погасила кулю за допомогою води. 

Раптом ми почули поруч грім і до нас підбіг Лев, його обличчя перекошене від гніву.

- Не смій ображати Лілю! 

Максим єхидно усміхнувся і запитав:

- А що буде, якщо я ображу цю вискочку?

- А ось що! - викрикнув Лев і пустив стрілу у мого кривдника, але він відскочив у сторону.

- Хлопці, припиніть негайно! - почули ми гнівний голос Олеся Вікторовича, Максим і Лев завмерли на місці, мене це дивує.

- Лілю, негайно створи навколо себе водяну кулю,  інакше потрапиш під мій вплив!

Я створила водяну кулю.

- Максиме, Леве,  ідіть за мною!

Хлопці слухняно пішли за директором, таке враження,  що вони нічого не усвідомлюють. Треба розпитати у Сніжани детальніше про її факультет. Здається, що на бойовому факультеті таких здібностей ні в кого немає, але я можу й помилятися. 

Далі збір врожаю минув без пригод, ми повернулися у гуртожиток, помилися, переодяглися у чистий одяг.

Наступного дня Максим підійшов і попросив у мене пробачення, що здивувало всю групу. Що ж такого зробив із ним Олесь Вікторович? Саме задля відповіді на це питання я зустрінуся із Сніжаною. Я зв'язувалася за допомогою кулі із Владом, Уляною, вони сказали, що майбутнє та минуле приховане від ясновидців. Тому вони також хочуть послухати відповідь, Мілана буде з нами у саду. Ми зустрінемо після пар, у найвіддаленішому куточку саду. Аж цікаво, що то за здібності такі.