Видіння Уляни

Ми зустрілися біля фонтану, очі Уляни "бігають" в різні боки, вона опустила очі.

- Уляно, чому ти сторивожена? - запитала я.

- Лілю, тобі не можна повертатися у академію в перший місяць навчання.

- Що ти такого побачила? - запитала стривожена я.

- Там на тебе чекає небезпека від того, кого не заарештували за те, що він хотів забрати у тебе силу й викрав Мілану. Він знайшов собі іншого спільника, вони знають, що у тебе є подруга ясновидиця, тому носять такий одяг, щоб їхнього обличчя не було видно. 

- Але ж я не можу не приїхати у академію, за правилами всі адепти мають бути уже в академії з першого дня Переддощового місяця. Винятками можуть бути поважні причини, наприклад, адепт захворів або хтось із його рідних, чи хтось із сім'ї помер і через це неможливо приїхати.

- Лілю, потрібно зв'язатися з Олесем Вікторовичем і все йому розповісти, порадитися, а ще розкажи усе тітці, дядькові та Владові, - порадила Мілана. 

- Мілана пропонує розумний вихід із цієї ситуації,- сказала Уляна. 

Ми розмовляли тільки про це, ні про що інше ми й подумати не могли. Через годину я уже заходила у будинок, у дворі я побачила тітку Олександру, вона відпочиває.

- Лілю, чому ти така стривожена? Що сталося?

Я розповіла про видіння Уляни, вона негайно покликала дядька Зоряна, я все переповіла йому.

- Завтра зв'яжися із директором зранку, щойно прокинувся, ми маємо знайти вихід із ситуації, а ще ми звернемося до правоохоронців, - сказав дядько Зорян, мені подобається, що він не розгубився, а чітко знає, що робити. 

Після цього я пішла у свою кімнату, не очікувала такого завершення дня.