Наступного вечора ми з тіткою, дядьком і Владом завершили роботу по господарству, після цього я і мій двоюрідний брат пішли зустрічати Мілану, по дорозі ми зустріли Сніжану і Уляну. Дівчата чекали, поки ми пройдемо повз їхній двір, щоб піти разом із нами.
На зупинці ми побачили Мілану, яка вийшла з автобуса, вона почала широко посміхатися, коли нас побачила.
- Дівчата, Владе, я дуже рада вас бачити!
- Привіт, Міланко! Ми теж раді тебе бачити! До речі, а де живе твоя тітка? - запитала я.
- Вона живе на вулиці Дощовій, будинок сім.
- Ого, це далеко іти, - сказала Сніжана.
- Якщо я не помиляюся, то твоя тітка Гаржій Аміяна Клавдіївна, - сказала Уляна.
- Саме так, я до неї нечасто приїзжаю, тому ми з тобою раніше не познайомилися.
Ми ідемо вулицею, я уже так звикла до цього міста, воно стало мені рідним.
- Мілано, що плануєш робити? - запитала Уляна.
- Зараз влаштуюся у тітки, потім проведу час із вами.
- Тільки нас із Сніжкою не буде, ми хочемо провести час тільки удвох, - сказав Влад.
- Тоді ми з Уляною і Лілею проведемо час утрьох, - сказала Мілана.
Ми провели подругу і пішли хто куди, я додому до тітки з дядьком, Уляна до себе, Сніжана і Влад гуляти пішли удвох. Через годину ми я зустрічаюся з дівчатами біля фонтану у центрі міста.