Бал

Дощові місяці скоро закінчаться і на честь цього буде бал, а ще це означає, що будуть канікули, ми повернемося до навчання першого дня Переддощового місяця. Ми з Міланою,  Уляною і Сніжаною повернемося другокуснмцями, а Влад третьокурсником. Я їду до дядька Зоряна і тітки Олександри. 

Ми з Міланою красиво одягнутися, я у сині брюки і синю блузку, ми можемо одягатися так, як нам зручно, взулася у сині кросівки, волосся зав'язала у високий хвіст. Мілана одягла синю сукню і взулася у сині туфлі без підборів, волосся залишила розпущеним. Є традиція у перший день Післядощового місяця одягатися у все синє. Сьогодні,  до речі, у мене день народження, мені виповнилося вісімнадцять років , а це означає, що я стала повнолітньою. Мілана, Влад, тітка і дядько, Уляна і Сніжана мене привітали з самого ранку. А ще сьогодні новий рік настав.

Ми вийшли із гуртожитку, на нас уже чекали Влад, Уляна і Сніжана. 

Двоюрідна сестра Уляни висока, ні струнка, ні повна, має волосся середньої довжини, сіро- зелені очі, вона брюнетка. Я помітила, що Влад і Сніжана тримаються за руки.

- Ви із Сніжаною зустрічаєтеся? Коли ви встигли почати струнка? - запитала здивована я.

- Ми почали зустрічатися двадцятого дня Дощового місяця, - відповів Влад. 

- Уляно, ти про це знала? 

Подруга ствердно кивнула. 

- Чому ти мені нічого не сказала? Я не знала, що відбувається у житті мого двоюрідного брата.

- Вони просили поки що нічого тобі не говорити, хотіли якраз сьогодні й розповісти. 

- Ходімо уже в корпус для важливих подій, - сказала Мілана, вона ледь не стрибає від нетерпіння.

- Заспокойся, там немає нічого цікавого, усі танцюють, спідкуються і більше нічого, - сказав Владислав.

Після короткої передмови директора, ми почали танцювати, студенти, які закінчили сьомий курс грають на музичних інструментах. Вони закінчили академію і будуть шукати роботу.

Мене на танець запросив Лев, мій одногрупник, хлопець танцював тільки зі мною, а Влад танцював із Сніжаною. Мілану запросив Артем, ще один наш одногрупник. Мілана танцювала сама.

Ми відпочиваємо від танців, раптом до мене підійшла Віолета, вона схрестила руки на грудях, позаду неї стоять дві подруги, вони її одногрупниці. 

- Привіт, сестричко. А чому це ти не приїзжаєш додому?

- Батьки і ти від мене відмовилися перед від'їздом в академію. 

- Ти могла відмовитися від навчання, вийти заміж і ми з тобою спілкувалися б.

Майбутній адепт може відмовитися від навчання і кар'єри на користь сім'ї, таке можливо тільки перед вступом на перший курс, далі студент зобов'язаний завершити навчання.

- Я можу володіти не однією стихією, уяви, що було б, якби я не навчилася їх контролювати. Це була б катастрофа. 

- Я про це чула, але якби ти не почала вчитися, то, можливо, стихії й не відкрилися. Тепер ти мусиш віддати свої здібності батькам і мені, повідомити, що вони зникли і припинити навчання, тоді ми усі тебе пробачимо. 

- Що ти таке говориш?! Це заборонено, за таке загрожує термін у в'язниці й тому хто передав дар, і тому хто прийняв. Іди звідси, поки я не повідомила, що ти мене штовхаєш на злочин! Та й невідомо чи не померла б я чи ви, якби погодилася на таке! Не дарма ж це заборонено!

Віолета піджала губи й пішла собі. 

- Чому від тебе відмовилися батьки і сестра? - запитав Лев.

- Можливо, я про це розповім, зараз я не готова про це говорити. 

Лев більше нічого не запитував, просто танцював зі мною до кінця балу.

Наступного дня після балу я, Уляна і Влад поїхали у місто Сан, Сніжана із міста Меріансавій, вони із моїм двоюрідним братом будуть зв'язуватися, Мілана з того ж міста, що і Сніжана. Отак закінчився мій перший курс академії.