Зникнення

Я прихожу до тітки Олександри щодня, їй стає краще, уже місяць її лікую. Влад ходить разом зі мною. 

Одного разу ми вийшли від тітки, раптом до нас підійшла незнайома жінка, вона указала на мене і сказала:

- Ти Ясна Лілія?

- Так, це я. А ви хто?

- Мене звуть Меліса Холодна. Я була подругою твоєї мами. Ми давно не бачилися, бо я переїхала у Ясшіму, ти тобі тоді було три місяці, а Віолеті три роки. 

- Приємно познайомитися із вами.

- А як там Варя і Степан? Ви, юначе, Владислав, син Зоряна?

- Так, я дійсно його син. 

- Ви на нього схожі, чесно кажучи, краще б тоді Варя вийшла заміж за Зоряна, ніж за Степана.

- З тіткою Олександрою він щасливіший, ніж був би з мамою. До речі, вони від мене відмовилися.

- Чому так сталося? - тихо запитала Меліса, вона шокована. 

- Це через те, що я буду стихійницею. 

- Горпина казала, що хтось із її нащадків буде стихійницею або стихійником, коли її дар забирали перед стратою. 

Якщо людину засуджують до страти або просто до терміну у в'язниці, то ставлять перед людиною публічно камінь, який всмоктує дар. Якщо людина сиділа у в'язниці, то вона буде без дару все життя. 

- Я навідаю Варю і Степана, поговорю з ними.

Ми попрощалися із жінкою і пішли до академії, за годину я була у своїй кімнаті. Мілани немає, я її не бачила у їдальні, ночувати вона теж не прийшла. Я запитувала у вахтера, він сказав, що моя сусідка не повідомляла, що її не буде, він негайно повідомив Богданові Євгеновичу та Олесю Вікторовичу, директору академії про те, що немає адептки у кімнаті, почалися пошуки дівчини. Зв'зазалися із її батьками, вони не знають, де їхня донька, обіцяли приїхати першим же потягом. Я всю ніч не спала, хвилювалася за сусідку. Під ранок я заснула, але мені снилися тривожні сни про Мілану, зранку я зав'язалася із Уляною, на щастя сьогодні вихідний і не потрібно йти на навчання.

Моя подруга сказала, що Мілана жива, але знаходиться у якомусь темному місці, її знайдуть, але іншим потрібно бути обережними, як адептам, так і викладачам. А мені потрібно бути особливо обережною, бо зловмисники хочуть викрасти мене, Мілана то приманки. Хто вони Уляна не знає, бо вони носять одяг, який приховувала їхні обличчя, відомо, що їх троє. Я негайно повідомила цю інформацію куратору і директору.