Вечір

Ми з Міланою пішли у їдальню, тут зібралися студенти різних факультетів, щойно я увійшла, як до мене підбігла Уляна. 

- Привіт, Лілю. Як ти влаштувалася?

- Чудово, я поселилася в гуртожитку, познайомилася із одногрупниками. 

До нас підійшов Максим, він насмішливо сказав:

- А ось і наша недостихійниця прийшла. 

- Не ображай дівчину! - сказав грізно Лев. 

- А ти чому захищає її? Може, вперше на розподілі сталася помилка. 

Лев узяв Максима за шкібарки і відвів її у сторону, хлопець штовхнув його і почалася бійка, я злякалася й крикнула. До них підбігли викладачі й почали розбороняти хлопців. 

Коли їх посадили за різні сторони стола, мені Уляна сказала на вухо:

- Не засмучучуйся, все у тебе буде добре, ти будеш здібною стихійницею, найкращою в групі, дуже скоро стихія проявить себе.

Уляна загадково посміхається, вона бачить моє майбутнє. Ми узяли їжу й сіли за стіл, я намагалася розпитати в Уляни детальніше про своє майбутнє,  але вона відмовилася говорити, сказала, що так буде не цікаво і я сама усе побачу.

Ми виходимо із їдальні, раптом до мене підбіг Максим і сказав злісно:

- Ти помилка на цьому факультеті! Будеш мені реферати писати, це все на що ти здатна!

Мене ці слова злять, раптом Максим відлетів, почався буревій, усі утекли, вони кричать, мене накрив смерч, який увібрав мене всередину себе, потім випустив, коли я заспокоїлася, я побачила, що ним керував Богдан Євгенович. 

- Ідіть усі в гуртожиток, ви, адептко Ясна, завтра після пар прийдіть до мене в кабінет.

Ми пішли в гуртожитки, я пішла у душ, там ледь трималася, щоб не заснути. Щойно я лягла на ліжко,  то відразу ж заснула міцно. Буревій, який я створила мимоволі, забрав у мене багато сил.