28

Фестиваль весни

- Вчитель Леарлес! Я правильно роблю? – Шира продемонструвала нитку пряжі, яка мала стати частиною їхньої вистави на Фестивалі.

- Ні, - похитала головою Рейна, - дивись ще раз.

Вона стала біля кафо і почала креслити в повітрі символи, які та мала повторити. Піщана гарпія Рід уважно спостерігала за своєю господаркою та її викладачкою, не втручалася. Цей фамільяр Рейне чимось нагадував Йору. Такий же мовчазний, тихий, але погляд у Рід був розумний, хитрий. Шира ще раз уважно вдивлялася у рухи викладачки, після чого кивнула та пішла тренуватися.

З того часу, як Рейна повернулася зі своєї подорожі, вона зовсім не мала спокійної хвилини. Їй не вдалося побути разом із студентами. Заняття весь цей час вели Іфалія та Таск, а іноді на допомогу приходили Лорсан та Сьєрра. Подорож за Браму Андхакара виявилася дуже вимотливою. Після нього Рейна проспала майже добу, а будь-хто, хто намагався хоча б наблизитися зі спробами її розбудити, стикався з ікластими вискаленими мордами Тери та Йору. Коли ж Рейна прокинулася нарешті прийшла до тями, її захлеснула нова хвиля суєти. Усі готувалися до Фестивалю весни.

Хоча Рейна і залишила чіткі вказівки Таску та Іфалії щодо того, що мають підготувати півночі, але розуміла, що студенти щиро чекають і на її участь у процесі підготовки. І Рейна, зізнатися, сама була дуже рада відволіктися від усіх цих складних розмов та рішень, і просто зайнятися Фестивалем. Правду кажучи, події останніх днів її добряче втомили, адже це тільки був початок усіх проблем.

Після того, як Лейла повернулася в реальний світ, залишивши позаду п'ятирічне заточення у в'язниці-одиначці Брами Андхакара, виникло питання: а що далі? Звичайно, спочатку було відправлено фамільяра  із повідомленням для старійшини Будинку Вогнекрилих. А після, Лейла, у супроводі своєї сілкі була переведена до кімнати відпочинку, де за її станом було наказано спостерігати Руруке. По фактом, про те, що Лейла Вогнекрила повернулася, мало хто знав. Крім учасників ритуалу та їхніх фамільярів, про це знали лише ректор та його підручні – Клара та Рурука. Було прийнято одностайне рішення поки тримати це в таємниці, поки не вирішиться питання що ж далі? До того ж, з'явився новий фактор, який ніяк не можна було ігнорувати.

***

- Значить, ти хочеш сказати, що нам це все здалося? - Таск похмуро дивився на Еліаса, коли той повторив свою історію про Лей, про яку раніше розповів Дагон.

- Навряд, - похитав головою хлопець, - найімовірніше, це був хтось інший. І мотиви її не зрозумілі. Якщо вона була іншою – навіщо їй називатися чужим ім'ям і розповідати чужу історію? До того ж у таких деталях.

- Але, якщо вона ворог – чому вона не вбила нас, коли мала таку чудову нагоду? - Задумалася Рейна, - до того ж, не схоже на те, що вона нам брехала. У неї справді була мітка фамільяра.

- Розумієш, Лей загинула саме тому, що Ален намагався зробити її фамільяром. Вона загинула у Міжмир'ї.

- Тобто, застрягла між двох світів – у нашому та за Брамою? Це ти маєш на увазі? - Клара підключилася до розмови.

- Щось подібне до того, - кивнув Еліас, - я бачив, як вона померла.

- Ми теж бачили, як ти помер, - уїдливо нагадав Таск.

- Але Ален спалив її тіло, - таким же уїдливим тоном відповів Еліас, - це не могла бути Лей. Не могла й усе тут.

- Тоді тепер я зовсім не розумію, що відбувається, - розвела руками Рейна, - жінка, що врятувала нас, не виглядала ворогом. Але тепер, ти кажеш, що вона зовсім не та, ким назвалась. Вона врятувала життя Таску, вказала мені таємні шляхи в укриття Алена, до того ж, сувій із описом ритуалу саме вона нам дала. Якщо вона ворог, тоді зовсім не зрозуміло, навіщо нам допомагати.

- Все це дуже дивно, - котячий хвіст Клари нервово метався з боку на бік, - що скажете, пане ректоре?

- Скажу, що зараз нам усім потрібний відпочинок, - Теодор Коє задумливо цокав пальцем по склу круглого акваріума Стефаніуса, лосось мудрості явно не був у захваті.

- Так просто? - не зрозумів Таск, - у нас тут чорт зрозумій що відбувається, а нам відпочивати?

- Добре, тоді роби щось, - знизав плечима ректор.

Таск поник. Не він, не хтось із присутніх поняття не мав, що робити далі. Спочатку порятунок Лейли був виключно бажанням Рейни. Вже в процесі пошуку можливостей зробити це, з'ясувалося, що повернувши її можна буде не лише відвести загрозу від Ельйо з Будинку Невагомих. Але також зруйнувати і так хиткий союз Алена з Будинком Шепоту. Звичайно, крім здогадів не було нічого, що б підтверджувало існування цього союзу. Але Рейна вважала, що вона не помилилась у цьому. Але після порятунку Лейли, Рейну стали відвідувати сумніви щодо того, чи вони весь цей час займалися.

Після розповіді Еліаса про смерть Лей, Рейна почала замислюватися про те, чи не надто все просто для них склалося? Найдавніший сувій із найскладнішим ритуалом зберігався весь цей час у якійсь дивній печері і був вручений їм просто так, як подарунок. Напівкровка, від якої виходила дика аура сили і кровожерності просто так відпустив їх, піддавшись удару фамільяра, нехай і дуже сильного. А його підручний, у якого явно з головою не гаразд, якось мляво їх переслідував. Потім це дивний і незграбний напад Нагайни з метою використати студента для шантажу та обміняти його на Еліаса. Все це не складалося в єдину картину, плутало.