24

Рішення

- У мене одне питання, - підняла руку Рейна.

- Так? – глянув на неї ректор.

- Що тут робить ця видра? – Рейна кивнула на Ванессу.

- Пані Рейно! - пискнула Рурука, - пані Ванесса викладач по обміну! Вона прибула з групою сприганів з Вищої школи бойової магії Йорланд! Як вам не соромно!!!

- Ось як, - підняла брова Рейна, - викладачка, отже.

- Рейно, - важкий погляд ректора змусив дівчину відвернутись і замовкнути.

Рейна доручила Сорана Ширі та Шарнону, брат із сестрою мали доставити лиса до гуртожитку. Шарлотта була відправлена ​​разом із ними, а Ванесса нав'язалася разом із трійцею відвідати кабінет ректора. Як зауважив Таск, Рейна та сприганша знали один одного досить давно. І, судячи з їхньої поведінки, між ними щось сталося.

Ректор не одразу повірив своїм очам, коли побачив Еліаса. Він кілька разів обійшов його довкола, оглянув з ніг до голови. Попросив дозволу торкнутися крил. Еліас мовчки кивав і дозволяв ректорові вивчати себе як піддослідне звірятко. Мовчав, бо розумів хиткість свого становища. Ще недавно він нападав на Таска, взяв у полон студентку на ім'я Шира Таміру, мало не змусив Рейну зірвати з себе печатку, завдав біль Лорсану Вейлу. А потім Рейна знайшла його в такому жалюгідному стані.

Еліас розумів, що в ті моменти він був не більше ніж зачарованою маріонеткою, але все ж таки йому було паршиво. Нехай він і був нерозділено закоханий в Рейну, але він ніколи не бажав їй зла. І точно не хотів допустити того, що сталося на іспиті. Останні п'ять років, починаючи з середини випускного курсу, Еліас пам'ятав немов у тумані. Він робив жахливі речі, але ніби не бачив у цьому нічого поганого. Потім Каліопса покидала його, він ненадовго приходив до тями. Збирався з думками, намагався втекти. Але Калі поверталася і знову говорила з ним цим своїм солодким, п'янким голосом. І він знову поринав у небуття.

А потім Мерроу отримала нове завдання від Алена. Його, Еліаса, закували в ланцюзі ще до того, як він знову прийшов до тями. Мерроу покинула їхню обитель і вирушила завербувати нову жертву. Ще одного напівкровку, який міг стати корисним Алену на шляху до його світового панування. А Еліас сидів у холодній кам'яній вежі, закутий у ланцюги, пронизані пряжею. Там його знайшла Рейна.

Зараз він стояв у кабінеті ректора. На нього уважно дивилися Клара та Руру, його розглядав Теодор Коє. Таск і Рейна, що втомилися з дороги, сиділи за ним; Рейна в кріслі, Таск на його перилах. Ванесса, яка здавалася йому досить знайомою, стояла біля дверей та спостерігала за розвитком подій. Її присутність напружувала. Але, як зазначив Еліас, не лише його одного. Навіть ректор дуже ретельно підбирав слова, перш ніж щось сказати у її присутність.

Ситуація складалася дуже неоднозначною. З одного боку, в кабінеті знаходився злочинець, зрадник, який у минулому спровокував відкриття Брами Андхакара і з чиєї вини була доведена до безумства спадкоємиця Будинку Вогнекрилих. З іншого боку, в цьому ж кабінеті був персонаж, при якому це все не хотілося засуджувати. І, в якийсь момент, Еліас зрозумів, що і Рейна, і Таск, і навіть ректор зі своїми підручними думають про одне: як позбавитися Ванесси з Будинку Шепоту?

- Отже, на студентів напали у лісі прямо біля бар'єра академії? - нарешті почав ректор, - вчитель Леарлес, не розповісте, як ваш студент опинився за межами академії?

- По правді кажучи, не маю жодного поняття, - ухильно відповіла Рейна, - ви ж знаєте, пане ректоре, я повернулася в академію якусь годину тому. Це диво, що ми опинилися поблизу.

- Противник був вам знайомий?

- Так, звичайно, - відповіла Рей, - на жаль, ми знайомі ближче, ніж хотілося б. Саме вона напала на екіпаж зі студентами, коли ми прямували до маєтку Лоу-Фей.

- Що могло знадобитися їй від Сорана Кіц? - похмуро поцікавилася Клара, - хлопець навіть не з сім'ї аристократів.

- Поняття не маю, - повторила Рейна, мов завчену фразу.

- Можливо, її зацікавив фамільяр Сорана, - припустив Таск, - хлопець викликав фамільяра класу S, але навіть не підозрює про це сам. Він переконаний, що кіцуне класу А.

- Думаєш, Нагайну чи її замовника міг зацікавити фамільяр? Та це ж геть-чисто позбавлено логіки! – нервово промовила Ванесса, – лейтенанте, ви втратили свою розсудливість?!

- А в тебе є інші припущення, Ванессо? - Рейна втомлено перевела на неї погляд, - я не бачу логіки у цьому нападі зовсім. Тому й міркування нелогічні. До того ж… Мені чомусь здалося, що Нагайна повелася вкрай нерозумно, так тікати – це не її стиль.

- Та що ти? А ти добре її знаєш? - розлютилася Ванесса.

- А ти? - Рейна стрільнула очима і сприганша тут же проковтнула свій наступний вигук.

- Лейтенант Леарлес, - розлютилася Ванесса, - ви стали огидно безтурботні!

- У цих стінах, Ванессо, я вчитель Леарлес. І має робити вчительські справи.

- Леді Леарлес, - звернувся до Рейни ректор, - давайте залишимо подібні справи варті. Краще розкажіть, як вам удалося виконати обіцяне?

Рейна розгублено плескала віями. Судячи з погляду Клари, він говорить про щось дуже природне і цілком буденне. Але у погляді Руруки читалося «імпровізуй!». Таск так само незрозуміло дивився на Клару, і та зрозуміла, що треба підказувати далі.