Лекція п'ята

З приходом весни

Розділ 23

По той бік стіни

Весна приходила до Фарлеза завжди із запізненням. Якщо зимовий холод приходив у королівство ще з осені, весняне тепло починало прибувати лише в середині квітня. Сонце слабо освітлювало землю, все ще борючись із важкими сірими хмарами за право розпоряджатися небом. Сніг поступово танув, а на водоймах тріскала крижана кірка. Прокидалися перші рослини, поверталися перші птахи.

На території академії снували студенти у зимових мантіях. Зазвичай, у цю пору року вони намагалися якнайменше перебувати на вулиці. Більше воліли проводити час у залах відпочинку, бібліотеці або ж по гуртожитках. Навчання текло розмірено, наче нічого й не відбувалося до зимових свят. Наче не було жодних нападів, спроб викрадення, бійок та дивних спарингів. Для всієї академії не змінилося нічого. І лише маленька група студентів щодня уважно вдивлялася за обрій.

Шира сиділа на даху гуртожитку. Тому Світлоносців, що наближаються, побачила відразу. Кам'яною доріжкою до гуртожитку Опівнічного факультету повільно йшли близнюки Ладор, Джералі Фріс та Алек Морблан. Останні про щось розмовляли. Дара перша побачила Ширу і помахала її рукою. Кафо зробила один помах крилами і спустилася до них.

- Вирішили провідати вас у вихідний, - озирнувшись на всі боки, сказала Дара.

- Вони ще не повернулися, - усміхнулася їй Шира.

- А, ясно, - Дара розвернулась, - ну, тоді бувай.

- Дара! – обсмикнула її сестра.

- Жартую, жартую, - примирливо посміхнулася дівчина, - але, зізнатися, минуло вже стільки часу, я думала, їм час уже повернутися.

- Ну, від них навіть вістей ніяких немає, - знизала плечима Шира, - минуло вже більше місяця. Адже навіть вчитель Харлен нічого не каже. І я навіть не знаю, не каже, бо не хоче чи бо теж нічого не знає.

- Ви так само йдете за прискореною програмою? - уточнила Джералі.

- Так, - відповіла Шира, - без вчителя Таска та вчителя Леарлес процес значно сповільнився, але ми намагаємося. Тим більше, ми готуємось знову перемогти вас на іспитах наприкінці весни!

- Да ти що! - у Дари смикнулася брова, - ми вам не поступимося!

- Ми вже стали лідерами на зимовій сесії! - усміхнулася самовдоволено Шира, - можемо повторити!

- Алек! - з гуртожитку вийшов Шарнон, - махатися знову прийшов?!

- Ні! - з викликом відповів Морблан, - але можемо і змахнутися!

- А ці у своєму репертуарі, - зітхнула Віа, - до речі, а як справи у Сорана? Я давно його не бачила.

- Оу... - Шира зам'ялася з відповіддю, - розумієте, тут така справа. Коли вчителька Леарлес виїжджала, вона залишила нам завдання. І ми всі з ним справилися абияк. У когось вийшло краще, у когось гірше. Але у Сорана взагалі нічого не виходить. Як він не намагається, але виявити нитки не може.

- Нитки? - здивувалася Віа, - ті, які пов'язують фамільяра та господаря? Навіщо вона дала вам таке дивне завдання?

- Хто ж її знає, - знизав плечима Шарнон, що приєднався до розмови, - вона завжди вчила не так, як інші викладачі.

- Загалом, у Сорана не виходить, тому він не злазить з горища і все тренується, тренується…

- Давайте підемо до нього? - запропонувала Віа.

– Це ще навіщо? – здивовано скинув брову Шарнон, тим самим змусивши Віа почервоніти. За що одразу ж отримав ліктем у ребра від сестри.

- А чому б і ні? - підтримала Шира цю ідею, - адже вам теж цікаво, як це, проявити нитки? Адже ви такого не проходили?

- Так! - закивала Дара, - у нас це в програмі тільки на другому курсі, але раз вам це завдання дала вона, я хотіла б теж подивитися!

- І підтримаємо Сорана. Напевно, це не легко, - тихо додала Віа.

Усією компанією студенти зайшли до гуртожитку, піднялися на горище. Але Сорана там не було. Шира озирнулася, зазирнула за кожну балку, але лиса не побачила. Не було Сорана і в кімнаті, і на території гуртожитку. Тривога, яка не покидала Ширу з того самого моменту, як вони не виявили його на горищі, наростала. Компанія спустилася у вітальню і розгублено крутила головами, намагаючись зрозуміти, куди міг піти лис. Тут їх знайшов Тейн.

- Щось трапилося? - з порога запитав він, - що з вашими лицями?

- Ти не бачив Сорана? – одразу запитав Шарнон, – ніде не можемо його знайти.

- Мені здавалося, він на горищі, - відповів Таск.

- І як же це ми одразу не подумали, - уїдливо відреагувала Дара, - обшукали весь гуртожиток, а на горище й не зазирнули.

- Я бачила, як він ішов у бік саду, - сказала Ельйо, спускаючись з другого поверху, - з ним була Каял.

- Він пішов тренуватися із фамільяром у сад? - замислено промовила Віа, - може, знайдемо його там?

- Мені це не подобається, - тихо промовила Шира, - Соран ніколи не йшов один.

- Так він не один, - заперечила Ельйо, - тепер у нього є Каял.