21

В ув'язненні

- Тобто Ален прагне світового панування і Рейну, а ти щось на кшталт напівкровки-напівфамільяра. Значить, поки всі інші його посіпаки шастають континентом збираючи армію, ти ховаєшся тут і прокачуєш навичку цілителя. І поки все це відбувається, королівська родина Фарлеза влаштовує королівське полювання, правлячий Дім Шайлон ніяк не може помиритися з опозицією, а Сеттен-Хейл і Райкон і зовсім не мають уявлення, що відбувається навколо їхніх держав. Все правильно? - підсумував Таск все почуте, поки Рейна оглядала його рани.

- Ну, так, - сказала Лей, - тільки я не знаю, що означає «прокачувати».

- Все одно що "підвищувати", підвищуєш навичку, - відмахнувся Таск, - одного не розумію. Ми навіщо взагалі в це пекло ліземо?!

- Цей старий збочинець воскресив Еліаса, - відповіла Рейна, - якщо може воскрешати значить і розум Лейли повернути зможе.

- Що? - Таск так різко обернувся до дівчини, що вся спина заколола.

- Не сіпайся, - насильно відвернула його Рей, - рани відкриються. Я сказала, що раз він міг воскресити…

- Технічно, Еліас не був мертвий, - втрутилася Лей, - його астральне тіло, те, що зі сплетень пряжі та первозданної енергії, відокремилося від тіла під час перебування у розломі. Той, хто контролював розкол, втратив контроль. Гадаю, це й була ваша Лейла? Вона втратила контроль над розломом, Еліаса туди затягнуло. Виглядало це як смерть, але суто технічно.

- Так, - перервала її Рейна, - якщо можна відокремити душу від тіла, чи можна відокремити розум? Свідомість?

- Ну, суто теоретично – так. Думаєте, свідомість вашої подруги затягло в розлом, як і душу Еліаса? - здивувалася Лей, - вперше про таке чую, але, якщо це правда, я їй зовсім не заздрю. Це ще сумніше, ніж ховатися кілька років у печері від неадекватних товаришів.

- Загалом, ми будь-якими способами маємо змусити його…

- Рейна, - Таск знову обернувся і цього разу вхопив її за руку, - нас мало не вбив один! Один його прихвостень!

- Була буря! Якби не це…

- Добре, а Нагайна? Ми вдвох не змогли впоратися з нею! А це вона ще не намагалася!

– Я прийшла не вчасно!

- Рейно, ми не можемо впоратися навіть з одним його бійцем, навіть з урахуванням того, що ти теж напівкровка!

- І що ти пропонуєш!? Кинути цю ідею?! Залишити все як є?!

- Ні! Ти ж перебуваєш у королівському загоні! Ти підкоряєшся особисто Її Високості принцесі Емілії! Ти повідомиш! Ми зберемо війська!

- Таску, ти хоч розумієш, про що ти говориш?! Як тільки цим займеться Вовчий загін, всі полонені відразу стануть власністю королівського двору! Нам не дозволять використовувати Алена у своїх особистих цілях, навіть якщо мова йтиме про таку благу справу, як порятунок Лейли!

- А що ти пропонуєш тоді? Увірватися туди і здохнути? Як це допоможе Лейлі? Їх там багато, вони сильні!

- Я теж!

- Рей, троє з них вчилися вбивати з самого дитинства! Для них це так само природно, як дихати! Ти ж чула, що розповідали тобі. Читала «Щоденник очевидця». Напівкровки сильні! Жахливо сильні!

- Тоді я їм нічим не поступаюся! - розлючено кинула дівчина, - забув, так? Я теж напівкровка. Та без «ядра звіра».

- Неприємно це визнавати, Рей, але сприган правий. Це самогубство, - озвався Йору.

- Слухайте, - обережно, майже пошепки, встряла Лей, - але для того, щоб спробувати повернути розум вашої подруги, вам не обов'язково потрібен сам Ален.

- Продовжуй, - відразу відреагувала Рей.

- Якось Лейла відкрила Браму, вірно?

- У неї був ключ. Ключ від Брами Андхакара.

- Значить, вам потрібний цей ключ. Ви можете самі повернути її свідомість із Воріт. Тільки вам потрібний провідник. Нині… десь це було в рукописах!

Лей схопилася й кинулася до завалів із сувоїв та книжок у кутку свого житла.

- Ось! - вона тріумфально підняла над головою старий пошарпаний свиток, - я думала, це якась стара церемонія призову темних фамільярів. Але це може допомогти.

Рейна взяла до рук сувій і розгорнула його. З кожним новим рядком обличчя її ставало все світлішим. І в якийсь момент знову стало похмурим.

- Ну що там? – нетерпляче спитав Таск.

- Загалом, те, що написано у свитку і справді схоже на якийсь темний ритуал, - зізналася Рейна, - тут зазначено, що ми можемо самі пройти за Браму.

- А про те, як повернути розум?

- Та постривай ти. Все по черзі. Щоб опинитися в тому ж просторі Брами, що відкрила Лейла, нам потрібно відкрити розкол у тому ж місці, де відкрила вона. Тобто, в академії. Але це півбіди. Для того, щоб знайти «загублене за Брамою» той, хто втратив, повинен бути біля розколу. "І нитки його душі вкажуть дорогу до загубленого".

- Нам нізащо не дозволять привезти Лейлу до академії.

- І це ще не найстрашніше. Нам справді потрібен провідник. А якщо точніше – два. «І нехай мешканець світу цього проведе вас крізь браму» і «гість, що не побажав залишитися», тобто хтось хто вже побував у цьому світі і повернувся, якщо я правильно розумію, - дочитала Рейна, - тобто, навіть якщо ми й викрадемо Лейлу з її обителі самотності, це буде марно, якщо не знайдемо провідників.