14

Той самий зимовий вечір

Зима на континенті завжди надходила вчасно. Швидко вкривалася шаром пухнастого снігу земля, крижаною кіркою затягувало річки та озера. З моря віяв крижаний вітер, але саме море було спокійним і тихим. У горах час холоду наставав набагато швидше, а снігу там завжди було більше. Хвойні ліси на схилах гір ставали схожими на снігові печери, адже крізь крони, прибиті снігом, не було видно навіть неба.

В академії Лоу-Фа з настанням зими приходило й хвилювання. З першими холодами все це відчували, наближалися іспити. А для першокурсників, мабуть, найважливіший етап на шляху їхнього становлення як ткача – виклик фамільяра. Усі метушилися. Готувались, читали, згадували те, чого зроду не вчили. Студенти обмінювалися конспектами, студіювали підручники, тренувалися на перервах, під час обіду, після занять і навіть перед сном. Цей мандраж не оминув і Опівнічний факультет. Шира щодня тренувалася у створенні пряжі призову та підбирала правильні слова для призову. Ельйо разом із Сораном без кінця влаштовували спаринги на задньому дворі гуртожитку. Обидва були впевнені, що чим войовничішим буде їх настрій, тим сильніше фамільяра вони зможуть закликати. І молода пані Невагомих, і молодий Кіц сподівалися отримати бойових фамільярів класу А. Вони не соромилися про це говорить. Шарнон та Тейн влаштовували змагання між собою. То на швидкість, то на силу. Рейна та Таск просто спостерігали. Іфалія ще якось намагалася читати лекції за вечерею про те, що не варто перенапружуватися і сильно нервувати. Іноді до гуртожитку Опівночі приходили Світлоносці. Джералі і Алек або Дара і Віа. Коли скласти компанію у тренуваннях, коли просто побалакати.

Іноді заходили Лорсан та Сьєрра. Подія у тренувальному таборі поступово відійшла на задній план. Ні, ніхто і не думав забувати про Еліаса і найманку Нагайну. Але в період іспитів та напередодні церемонії призову першого фамільяра про це думалося якось менше. Щоденник очевидця так і лежав на столі в кімнаті Рейни. На ньому то спала Тілуан, то він був похований під тоною студентських зошитів. Загалом у Рейни так і не знайшлося часу його прочитати. Таск присвячував весь вільний час тренуванням на даху гуртожитку, надихаючи студентів тренуватися старанніше.

У день церемонії призову, Рейна, Іфалі та Таск стояли в залі на одній із накреслених на підлозі граней піктограми для призову та спостерігали за своїми студентами затамувавши подих. Ректор, присутній на церемонії, особисто викликав у коло. Рейна зловила себе на тому, що серце її майже завмерло. Перед очима стояла та сама зала, роздроблена мармурова підлога, вода, Дагон…

Але все це хвилювання виявилося порожнім. Церемонія призову пройшла успішно. Всі студенти опівнічники закликали фамільярів класу А, заклик пройшов без проблем, розмірено та спокійно, як і щороку. Жодних надприродних подій не сталося.

 - Соран Кіц! Фамільяр - кіцуне Каял!

 - Шира Таміру! Фамільяр - піщана гарпія Род.

- Шарнон Таміру. Банші, Ріра.

- Ельйо з Будинку Невагомих! Сільф, Тифанія.

- Тейн із Дому Вітрокрилих! Сутінковий дракон, Град.

Рейна видихнула, коли оголосили весь перелік. Таск виглядав дуже задоволеним, Іфалія, здавалося, пишалася своїми студентами. Самі ж опівнічники були щасливі. За їхніми самовдоволеними посмішками це легко читалося. Вийшовши із зали, вони навперебій розповідали, що відчули, які емоції зазнали. Церемонія стала для них справжнісінькою подією.

А потім був бал. Той самий, що Рейна на своєму першому курсі провела, танцюючи то з Лорсаном, то з Еліасом, то з Таском. Адже ніхто так і не спромігся її запросити. Протокол вимагав, щоб Таск супроводжував Лейлу. Еліас не наважився, та й Лорсан злякався. Шира та Ельйо готувалися до балу відповідально. Приміряли вбрання, весело обговорювали, кого запросить Шарнон. А потім до них у кімнату постукав Соран і заїкаючись запросив на бал Ельйо. Сприганша на мить опешила від його пропозиції, але швидко впоравшись із собою манерно відповіла йому згодою. А ввечері того ж дня Тейн таки набрався сміливості запросити Ширу.

Рейна, як і обіцяла старому ректору, одягла сукню. Але то була сукня, що зовсім не відповідає ні статусу аристократки, ні статусу викладача елітної академії. «Непристойна вульгарщина», саме так обізвала її вбрання мадам Мален пізно ввечері, коли вже добряче сьорбнула малинового шампанського. Але, Рейна анітрохи не зніяковіла. Її червоне плаття, що щільно облягало фігуру і розходилося шлейфом, мало глибоке декольте і високий розріз від стегна, приковувало до себе практично всі чоловічі погляди в залі.

- Якщо ти хотіла привернути його увагу, у тебе вийшло навіть дуже добре, - шепнула Рейні на вухо Сьєрра, яка, на відміну від неї, була в сукні більш закритій.

- Його? - не зрозуміла спочатку Рейна, а потім мимоволі подивилася на Таска. Він не відводив від неї погляду.

Бал, здавалося, тривав усю ніч. Рейну запрошували на танець і професор Ордак, і п'яний він успіху з фамільярами Шарнон, і п'яний від вина Лорсан. А потім годинник пробив північ і бал закінчився як у старій казці, написаній ще до початку часів.

***

- Коли ти востаннє була вдома? - запитав Таск Рейну, коли вони разом їхали в кареті, що супроводжується особистою вартою сім'ї Коє.

- Хм… - питання змусило Рейну замислитися, - важко сказати. Десь років зо два тому.

– І весь цей час ти не бачила батьків? - Таск жахнувся, - совісті в тебе немає.