11

Історія двох спадкоємиць

Тейн росказав все Ельйо наступного ж дня, в обідню пору. Повернувся в маєток пригнічений і з почервонілою щокою, сил на ляпас Ельйо не пошкодувала. До наступного заняття з кімнати він не вийшов. На лекції сидів на задньому ряду один. Лізти до нього з розпитуваннями ніхто не став. Ельйо ж навпаки була дуже активною і вдавала, що нічого не сталося. Так чи інакше, під важким поглядом Іфалії, Рейні таки довелося йти і розбиратися з ситуацією, що склалася.

- Я на це не підписувалася, - простогнала Рей, похмуро крокуючи сходами.

- Ти підписалася бути викладачем! Це частина твоєї роботи, спрямовувати їх на правильний шлях. Комплексна робота! – штовхала її у спину Іф.

- Ви з дідом змовилися чи що?.. - невдоволено скривилася Рейна.

- Не тринди!!! Дій! - просто перед дверима в кімнату Ельйо, Іфалія грюкнула подругу по спині з такою силою, що та буквально врізалась лобом у двері.

Іфалія швидко втекла ще до того, як Ельйо відчинила. Про себе Рейна пообіцяла подругу наздогнати і прибити, але якось пізніше. Ельйо дивилася на неї трохи здивовано, але не втрачаючи того ж аристократичного важливого погляду. Ділила вона кімнату з Дарою та Віа, але дівчат у кімнаті не було.

- Вчитель Леарлес?

- Ну ... - Рейна не знала, що повинна зараз сказати, слова підбиралися з великими труднощами, - складеш мені компанію? Хочу оглянути територію навколо маєтку.

- Я думала, цим займаються фамільяри, - підозріло промовила Ельйо.

- Так ... з далеку не вийшло ... - зітхнула Рейна, - значить будемо прямо. Тягни свою дупу за мною. Є розмова.

І ось через пару хвилин, вони вже вийшли за браму маєтку, що супроводжувалося перешіптуванням студентів і пильними поглядами Лорсана і Таска. Під ногами потріскувала промерзла земля. Зима наближалася невблаганно швидко і з кожним днем ​​все холоднішало. Ельйо куталася в свою мантію, пленталася за Рейною дуже неохоче. Коли вони відійшли на пристойну відстань від Лоу-Фей, Рейна зупинилася. Вітер тріпав її срібне волосся у різні боки, Ельйо підсвідомо порівняла довжину свого волосся з її волоссям. У сприганів вважалося, що краса жінки полягає у її волоссі. Тому, своє фіолетове волосся Ельйо берегла і плекала. Щоправда, воно росло в неї дуже повільно. Набагато повільніше, ніж у її сестер та матері. У 15 років вони ледве прикривали лопатки, тоді як її дванадцятирічна сестричка хвалилася розкішними локонами, що спадали їй до пояса.

У Рейни Леарлес було чарівне волосся, гідне аристократки сприганів. Довжиною майже до стегон навіть у зібраному вигляді, вони завжди виглядали розкішно. Струменіли по плечах немов шовк, блищали наче місячне срібло. І зізнатися, Ельйо трохи їй заздрила. Та й до того ж, Леарлес була гарна, їй не вистачало лише витончених крил за спиною.

- Вчителю, - нарешті звернулася до неї Ельйо, - скажіть, ваш хвіст…

- Ммм? - Рейна обернулася, - ти про зняття печаті на тренувальному полі?

Ельйо кивнула.

- Ну, я напівкровка, - знизала плечима Рейна, - я не те, щоб приховувала це колись. Просто не афішувала.

- А таких як ви, напівкровок, багато? - запитала Ельйо.

- Нуууу ... - протягнула Рей задумливо, - не думаю, що багато. На континенті не вітаються міжрасові союзи. Але ж серцю не накажеш.

- Хочете сказати, ваші батьки пішли за покликом серця?

- Ага, - Рейна поправила волосся, - саме так вони і зробили. Моя мати з роду вовчих ойо, а батько древній.

- Але ж... ви належите до головної гілки сім'ї Коє, - спохмурніла студентка, - як голова сім'ї міг таке допустити?

- О, всі були проти, - усміхнулася Рей, - тільки голова і підтримав. Думаю, він більше бажав щастя своєму синові, ніж думав про те, як такий шлюб відіб'ється на репутації сім'ї Коє.

- Немислимо ... - Ельйо була вражена почутим, - і сім'я Коє все одно залишається однією з найважливіших та шанованих сімей Фарлеза. Так зачекайте. Вчителю Леарлес, ви пряма спадкоємиця сім'ї?

– А? Так, - байдуже відповіла Рей.

- Тоді взагалі не розумію… - Ельйо опустилася на ствол поваленого дерева.

До цього моменту вони вийшли на невелику галявину, серед якої маленьке озерце покривалося ледь помітним тонким льодом. Рейна вскочила на кривий камінь і глянула в небо.

- Знаєш, напівкровки народжуються не такими, як чистокровні, - сказала вона в небо, - не те, щоб я цим пишалася. Це швидше прокляття, ніж дар. Але саме у напівкровок прокидаються найаномальніші здібності. Я, наприклад, отримала здатність контролювати кількох фамільярів без шкоди собі. Багато ткачів тренують тіло і гартують дух, розвивають свій запас мани, щоб опанувати хоча б двома фамільярами. Найвеличніші ткачі нашого континенту могли керувати лише трьома фамільярами одразу. А я у п'ятнадцять трьох викликала. Аномально? Аномально. Так що мені здається, що всі ці заборони на міжрасові відносини лише для того, щоб таких як я було якнайменше. Адже чим ти сильніший – тим небезпечніший.

Ельйо наче заворожена дивилася на свою викладачку. Їй просто не вірилося в те, що вона щойно почула. Це суперечило всьому, чого її вчили змалку. Але слухати Рейну було так цікаво, вона була така проста та відкрита. У ній не було якогось зайвого пафосу і цієї вчительської манерності та бажання повчати з поважним виразом обличчя.