9

Біла вовчиця

Ближче до заходу сонця карети все-таки доставили студентів у маєток Лоу-Фей. Там кучера допомогли вивантажити речі студентів перед брамою маєтку і відправилися назад, залишивши лише трьох красенів-коней, на яких добиралися Лорсан, Таск та Рейна.

Усі були виснажені і дорогою, і нападом. Студенти, більшість з яких виховувалися у тепличних умовах багатих маєтків, були на межі істерики. Але група Рейни навпаки, трималася дуже хоробро і стійко. Так, опівнічники та світлононосці, що приєдналися до них, теж перелякалися. Але намагалися храбритися один перед одним, у цьому німому суперництві ніхто не міг собі дозволити показати переляк противнику.

Викладачі скомандували студентам взяти свої речі та внести до будинку. І цей наказ був зустрінутий майже скандалами з боку світлоносців, але Сьєрра дуже швидко урезонила своїх студентів. Та й самі вони відразу стихли, після того як Дара і Віа першими схопили свої сумки з гордим виглядом пройшли повз.

- Сором аристократам, які боїться напружити свої руки, - уїдливо зауважила Дара.

Маєток Лоу-Фей у темряві був похмурим двоповерховим будинком, з трохи потрісканим фасадом, обплетеними диким виноградом, наче зловісними щупальцями. До входу вела кам’яна доріжка, чотири сходинки та невелика тераса. Великі двері зі скрипом піддалися, впускаючи натовп студентів у просторий хол. На першому поверсі розташовувалися простора вітальня, невелика бібліотека, навчальний кабінет, велика їдальня та кухня, а також багато невеликих комор. На другому поверсі знаходилися житлові кімнати та дві кімнати відпочинку. Одну було вирішено залишити студентам, іншу – викладачам. У будинку була і прибудова на задньому дворі. У прибудові були дві великі купальні.

Коли студенти розподілилися по кімнатах і спустилися до холу, Іфалія оголосила порядок проживання у маєтку. Студентів ділили на п'ять груп, групою на викладача. Крім занять, кожна група щодня мала свої завдання, такі як прибирання будинку, території та готування. Перший вечір викладачі пообіцяли студентів побалувати та приготувати вечерю. Але далі все розподілилося чесно: у перший тиждень готуванням займеться група Рейни, прибиранням першого поверху – студенти Лорсана, другий поверх дістався студентам Іфалії, передній двір – групі Таска та задній – групі Сьєрри.

Діти аристократів, які не звикли до такої роботи, готові були обурюватися та скандалити. Але падати в бруд обличчям перед якимось там Факультетом опівночі вони не хотіли. Раз із цим впораються опівнічники, то впораються і світлоносці. Але, прибирання та приготування – це не найскладніше, що очікувало студентів. З великим побоюванням вони чекали занять фізичної підготовки пані Леарлес та вчителя Таска.

Коли невеликі збори закінчилися, викладачі вирушили на кухню. А після вечері студенти були відправлені спати. Ближче до півночі всі вже спали. Тільки от Шира і Тейн сиділи в кімнаті відпочинку на другому поверсі і намагалися передати один одному емоції дня, що минув. Компанію їм склали Соран, Дара та Віа.

- Як ви гадаєте, навіщо вона нюхала пані Леарлес? - запитала Шира.

- Треба було запитати у лиса, - посміхнулася Віа, - він теж ойо.

- Та звідки мені знати? - нахмурився Соран, - я іншого виду. Та й вона якась… не така ойо.

- Мене більше спантеличила її фраза "кров до крові моєї", - задумливо промовив Тейн, - якщо не помиляюся, то ойо позначають своїх, хіба ні? То чому вона сказала це вчителю Леарлес?

Дара цикнула.

- І це вас вона вчить... - тяжко зітхнула вона, - ви що зовсім нічого про неї не знаєте?

- Ну, я знаю, що вона не п'є кави, але дуже любить чай. І не починає його пити, поки чайна квітка повністю не розпуститься, - весело відповіла Шира.

- Мде… - закотила очі Віа, - ви справді нічого не знаєте про неї.

- Рейна Леарлес тільки наполовину древня. А на другу – ойо. Вона напівкровка, - тихо сказала Дара, - не можу повірити, що ви цього не знали.

- Та ну! - схопилася Шира, - але в нашому світі напівкровок немає!

- Майже ні, - тихо зауважив Соран, - насправді в жодному королівстві, крім Шайлон, не заборонені міжрасові союзи. Але часто мало хто ризикує. Бояться більше засудження з боку суспільства.

- Коротше кажучи, мама пані Леарлес з вовчих ойо, - сказала Віа, - а батько древній.

- Але ж вона не має жодних ознак звіра!

- З півкровками це трохи не так працює, але ознаки звіра у них також є. У певні моменти.

Повисла незручна пауза. Шира, Тейн та Соран перетравлювали інформацію. За вікном місяць виплив через важкі хмари, освітивши кімнату.

- Все ж таки, повірити не можу, що вам викладає така як вона! А ви гадки не маєте, яка вона, - нищівно похитала головою Дара, - вибачте. Я не хочу нікого образити, правда. Я за свою агресію вже отримала… просто, коли я дізналася, що цього року вона вестиме заняття, я найбільше на світі хотіла вчитися в неї!

- Слухай, - Тейн відкинувся на спинку дивана, - ми все ж таки з інших держав. Може, розкажеш нам про неї? Просвіти, так би мовити.

- Ви чули про Вовчий загін? - почала Дара, - загін, що виконує особисті накази його величності. Елітний військовий загін! І очолює його Біла вовчиця. Завдяки її загону запобігли нападам на королівський двір, на сім'ї аристократів, врятовані з полону члени королівської родини, а про їхнє викрадення навіть не встигла дізнатися вся палацова варта! Завдяки Вовчому загону було зупинено перевороти, який навіть не розпочався.