Лекція друга

Постановка мети

Глава 6

Перший конфлікт

Час в академії пролітав непомітно. Вересень змінився на жовтень, жовтень плавно перекочувався в листопад. Сад академії пожовк, почервонів, а потім почав поступово лисіти. Листя опадало і вітер нещадно розносив їх по всій території академії, додаючи роботи садівникам та прислузі, яка прибирала на терасах та балконах. Мармурові статуї фонтанів здавались самотніми та сумними, коли навколо них не було зелені. Вітер підвивав, прослизаючи між голими гілками дерев, ті невдоволено поскрипували.

Студентське життя Факультету опівночі значно змінилося з приходом вчителя Таска і тепер було наповнене не просто щоденними лекціями та практичними заняттями. Але ще й частими вилазками в ліс за територією академії, позакласними заняттями та фізичними тренуваннями, що почастішали. До речі, старався не лише вчитель Таск, а й пані Леарлес. Немов негласне суперництво було не лише між факультетом Світлоносців та Опівночі, а й між цими двома.

Вчитель Таск у всьому робив ухил у рунну магію, вчив складати руни із пряжі і навіть мистецтво польоту базував на використанні рун. А от вчитель Рейна готувала більше до виклику фамільярів і поступово вводила в курс бойової пряжі. Як-не-як, а Рейна - бойовий ткач і ставлення до студентів у неї було майже як до солдатів. Хоча, варто віддати належне, з появою вчителя-спригана її ставлення трохи змінилося. Принаймні, вона тепер спокійно й виразно відповідала на поставлені їй запитання, а не кидалася шпильками у бік недосвідчених студентів.

Шира Таміру перейнялася непідробним інтересом до Рейни Леарлес ще з того самого дня, коли на розподілі за групами Дара та Віа голосно обговорювали цю нову вчительку. З перших занять вона спостерігала за нею, за її поведінкою, за жестами та поглядом. Ця жінка, а Шира сприймала її лише як жінку, була дуже дивною, незрозумілою та парадоксальною.

Вона завжди була дуже холодна і байдужа до всього, що відбувається навколо, але при цьому вона була дуже запальною. Варто вчителеві Таску кинути якусь колючу фразу, і вона спалахувала, як солом'яний стог від швидкоплинної іскри. Щоправда, якщо хтось мав на меті роздратувати її, то міг не розраховувати на успіх. Спровокувати її спеціально не вдавалося ще нікому. Вона ніби глузувала з цих жалюгідних спроб. А ще вона просто обожнювала гостру їжу та морепродукти. Під час трапези на її обличчі була така блаженна посмішка, що вона здавалася зовсім іншою людиною. І ще багато інших дрібниць бачила Шира.

Але якою б спостережливою вона не була, хто така Рейна Леарлес – так і не розгадала. У королівських архівах інформація про Вовчий загін була лише непряма. Вказано лише сам факт його існування і не більше. Але ні списку колишніх воїнів, ні нинішніх ніде не було. Жодних імен, позивних, навіть не вказано кількість бійців у загоні. Власне кажучи, не було інформації і про студентку Рейну Леарлес, як і будь-яку іншу інформацію про студентів Опівнічного факультету, які навчалися тут до Шири. А інформація про інцидент п'ятирічної давності зберігалася у закритій архівній кімнаті, доступ до якої мали лише викладачі, що не могло не засмучувати.

Але Шира не сумувала і навіть навпаки, щодня надихалася тим, наскільки ж цікавою може бути людина, якщо про неї так мало відомо. Ось, наприклад, зараз вона сиділа в аудиторії-амфітеатрі і спостерігала за тим, як Соран змагається з Дарою у створенні пряжі заціпеніння, що сковує магію. Вчитель Леарлес та вчитель Фрей спостерігали за процесом з кута аудиторії, але не втручалися. Ситуацію більше контролювали Тера та Йору, які сиділи бовванами по обидва боки від майданчика, на якому відбувалася дуель.

- Збираєшся сьогодні вийти проти когось? - підсів до неї Тейн.

- Думаю, можна спробувати, - відповіла Шира, закривши свій блокнот, - це ж самонавчання.

- Не хочеш, потренуватись на мені? - запропонував Тейн.

Шира трохи зніяковіла. Тейн був чудовим другом. Незважаючи на те, що прибув він сюди разом із зарозумілою Ельйо, сам він цією зарозумілістю не володів. Він був дуже приємний у спілкуванні, з ним завжди було цікаво розмовляти та проводити час. Трохи, щоправда, бентежила Ельйо, яка ні на крок від нього не відходила і за будь-якої вдалої нагоди хапала його за руку. Але Шира намагалася не звертати на це уваги. Тейн подобався їй. Вона звернула на нього увагу вже тоді, коли під час конфлікту Таска та Рейни, він вибіг за нею і спробував захистити. Це було гідно, на думку Шири. Хоча вона не могла сказати, що закохана. Швидше вона відчувала до нього симпатію, але до кінця не розуміла, що саме це за дивне почуття.

– Шира? – гукнув її Тейн.

– А? Ні… - отямившись від роздумів, похитала головою Шира, - я думаю, вийду проти когось зі світляків. Адже ми повинні вчитися на різних супротивниках. А твої хитрощі я вже знаю!

- Так вже й знаєш? - Тейн примружився.

- Ха! Ще б! - Шира схопилася з місця і в цей момент пролунав гучний хлопок.

- Та щоб тебе! Це шахрайство! – заволала Дара, яку щойно паралізувала пряжа Сорана.

- Я нічого не зробив! Я не порушував правила! Чесне слово! - замахав руками лис, вушка його нервово смикнулися, хвіст почав метатися в різні боки.

- Те, що ти зробив… це не рівень знань першокурсника! - обурилася дівчина, - значить - не чесно! Вчитель!