5

Приємно познайомиться, учителю

Погляд завжди промовистіший за слова. Що б ти не сказав – очі завжди скажуть набагато більше. І чесніше. Погляд, яким дивляться на кохану людину складно з чимось переплутати. У погляді закоханої людини цілий вир емоцій. Ніжність і сум'яття, незручність та пристрасть, бажання захистити, дбати. І знаєте, ось ці почуття, коли хочеться торкатися. До волосся, рук, губ. Це теж можна прочитати у погляді людини, яка любить. Ну так ось. У її погляді цього не було.

Рейна сиділа навпроти Таска і терпляче чекала, поки той з апетитом доїдав обід. Таск особливо не соромився, їв з  задоволенням, наче голодував кілька днів. Хоча цілком можливо, що так воно і було, Рейна не була в курсі. Та й вона не була певна, що хоче знати, що відбувалося з ним усі ці п'ять років. У її погляді не було і краплі тепла. Але і злість у її очах теж стихла. Якщо зазирнути в медові очі, можна було прочитати в них німу образу, глибоку й неприборкану. От і все.

Коли Таск розправився з їжею та задоволено витер руки запропонованою серветкою, він відкинувся у кріслі та з усмішкою глянув на Рейну.

- І ось ти знову мене врятувала, - сказав він досить.

- Якщо думаєш, що я зробила це по доброті душевній, то глибоко помиляєшся, - холодно відповіла Рейна, - викладай. Що це за справа міжнародної важливості, через яку мені не варто виставити тебе за браму академії прямо зараз?

- І що? То одразу ж до справи? - примружився Таск, - і навіть не спитаєш?

- Я запитала. Будь добрий, відповідай.

Таск зітхнув. Він явно не так уявляв собі це зворушливе возз'єднання з подругою дитинства через п'ять років розлуки. Але Рейна була явно не налаштована вдаватися до спогадів і розпитувати його про те, де його носило всі ці роки. Нині на нього дивилася зовсім інша дівчина. Не та, з якою він попрощався під цвітом гліцинії.

- Я вже казав, що тепер я Тінь, - спокійно почав Таск, - сама розумієш, таке життя не цукор. У Будинку Тіні немає жодних правил, крім одного: ніколи більше не потикатися на територію Шайлон. Доводиться виживати будь-якими доступними способами, хто на що здатний тим і займається. А я, як знаєш, досяг успіху лише в одному…

- У бою та видобутку інформації, - закінчила за нього Рейна, - можна вже перейти від передісторії до суті?

- Загалом, коли я пішов…

- Втік.

- Рейно, будь ласка…

- Вибач, то що ти там казав? - дівчина видавила посмішку, яка більше нагадувала оскал, - продовжуй.

- Я став вважатися зрадником і мене так чи інакше зарахували до Будинку Тіні. Але з огляду на моє походження та мої навички мене почали шукати. І незабаром знайшли. Мені запропонували угоду. Я виконую деякі завдання, а мене не контролюють як будь-якого іншого вигнанця. На мене не повісили ні пряжі, що стежить, ні стримуючої. Загалом мене позбавили звання, привілеїв, але не свободи, за що вже спасибі.

Він зробив паузу і скоса глянув на Теру, яка дивилася трохи дружелюбніше, ніж її заклиначка. Вовчиця відразу відвела погляд, побоюючись засудження інших фамільярів. Ще зі шкільних років, і Йору і Тіл бачили, що вовчиця має схильність до хлопця. Чи було це через те, що Тера була пов'язана з Рейною міцніше, ніж будь-хто і їй передавалися її емоції сильніше, ніж чорному псу і сові? Невідомо. Але зараз Тера не була так агресивно налаштована проти спригана. Хоча й була в деяких контрах із його фамільяром, перевертнем Лелією.

- Загалом, за кілька днів до вступної церемонії до академії в Шайлон збиралася Рада. Вони обговорювали вступ до академії юної пані Будинку Невагомих.

- Стояти, - Рейна зупинила його жестом, - Ельйо – спадкоємиця правлячої гілки Будинку?

- Так, - кивнув Таск, - здивований, що ти не знаєш. Загалом, Ельйо сама побажала вивчати темну пряжу, і батько тільки заохочував її бажання, наказав вступити до академії її кровного охоронця.

- Значить, Ельйо і Тейн прямо як ви з Лейлою, - тихо промовила Рей, замислившись, - продовжуй.

– Опозиція виступила проти. Вони вважали, що не варто спадкоємиці вивчати темну пряжу, адже одного разу, з цього вже не вийшло нічого доброго ... - Таск зітхнув, погляд його на секунду погас, - але, голова Невагомих був непохитний. А ось голова опозиціонерів, з Будинку Шепоту, недвозначно натякнула на те, що юній пані може загрожувати небезпека, якщо вона почне вивчати темну пряжу, та й взагалі, якщо опиниться на відстані від будинку. Тоді глава Невагомиї зв'язався з правителем Фарлеза і запросив допомогу Вовчого загону.

- Але, який у цьому сенс? Мій загін діє тільки в рамках нашої держави, - підняла брова Рей.

- Так, - кивнув Таск, - ти маєш рацію. Але весь загін не потрібен.

Рейна дивилася на нього, все ще не розуміючи. Дивне відчуття, а пазл все ніяк не складався. За три дні до вступної церемонії Рейна знати не знала про те, що опиниться в школі. Вона просто була на черговому завданні.

- Рейно, - Такс подивився їй у вічі, - ти справді нічого не знаєш? Першим етапом захисту Ельйо було викрадення Ключа від Воріт Андхакара, що доручили мені. А другим – привести до академії такого бійця, зв'язуватися з яким побоїться будь-який найманець… Тебе, Рей.

Рейна так само витріщалася на Таска. Дивилася на нього з безглуздою усмішкою. Немов не хотіла повірити у сказане ним. У пам'яті випливли уривки спогадів про останнє завдання. Вона разом із загоном, на кордоні Фарлеза та Шайлон. Завдання: усунути групу змовників, які намагаються укласти договір із опозиційними силами Шайлон та Сеттен-Хейла. От тільки жодної групи змовників там не було. Вони вдерлися зовсім не на укладання угоди. Вони вдерлися до заміського будинку одного з королівських радників у розпал його любовних ігрищ з однією зі служниць. Вибухнув скандал, Рейну усунули від командування і зняли зі служби на невизначений час.