4

Фамільяри

 Рейна була не в кращому настрої. Поспати їй цієї ночі так і не вдалося. Сон усе ніяк не йшов, і вона просто пролежала із заплющеними очима до ранку. Сніданок вона пропустила, швидко прийняла душ, волосся підняла у високий хвіст, одяглася і накинула мантію. Збираючись, вона все намагалася не дивитись у бік ліжка, на якому мирно сопів Таск. У порозі вона потяглася до мечів. Але пересиливши це бажання, Рейна обсмикнула руку. Зачиняючи двері, вона все ж таки миттю глянула на Таска. Той спав, спокійно-спокійно.

Рейна покинула гуртожиток на доріжці до навчального корпусу їй на плече сіла Тілуан. По обидва боки виникли Тера та Йору. Йору мовчав, Тера мовчала, Тіл мовчала.

- Та давайте вже, - не витримала Рейна, - хто перший?

- Ти про що? - награно здивувалася вовчиця, - про те, що в твоїй кімнаті втікач, про якого ти майже нічого не знаєш?

- Або про те, що всю ніч ти проворочувалася в важких думках про нього? – додав Йору.

- Чи ти про те, що в твоїй постелі твоє перше і останнє шкільне кохання? - добила Тілуан.

- Ой, та заткніться, - фиркнула Рейна, вже пошкодувавши про те, що завела цю тему.

- Я тебе за зад укушу, - рикнула Тера, - ти чим думала взагалі, Рей?

- А що мені лишалося? Підняти на вуха усю академію?

- Ну точно не кидатися надавати йому першу допомогу і зшивати його рани! – подав голос Йору.

- Так, чудовий план, надійний метод. Є проблема – дай їй стекти кров'ю і померти у власній спальні, - випалила Рей, - ви ж розумієте, що в цій ситуації зчинити шум – це поставити під загрозу репутацію діда? Академія вважається найбезпечнішим місцем на континенті! А тут серед ночі прямо до спальні однієї з викладачів телепортується Тінь? Це просто скандал, народ. Чи вам не знати.

- Але, ти могла сказати хоча б пану Коє, - заперечила Тілуан.

- Прямо серед ночі, Тіл? - закотила очі Рейна, - ну ось серйозно, є ще геніальні ідеї? Ні? Ну, тоді досить.

- Шумимо прямо з ранку? - на шляху Рейни виросла мадам Мален.

Рейна забарилася з відповіддю. Незважаючи на свої досить пишні габарити, Софі Мален мала надзвичайну властивість виникати нізвідки. Її появи майже ніхто ніколи не помічав. Цій повній жінці було близько 40 років. У неї було кругле й добродушне обличчя, маленькі очі карого кольору і пишна копиця каштанового волосся, яке вона завжди збирала в тугий пучок. Мадам Мален була куратором факультету Цілителей і саме вона була першою, кого насторожили здібності Рейни. Їй ніколи не подобалося те, що Рейна намагається застосувати темну пряжу майже в кожному заклинанні. І особливо це не подобалося її на своїх парах, коли в знеболювальній пряжі Рейна зважилася без її дозволу застосувати нитки ілюзій.

Коли Рейна покинула академію і вступила на військову службу при дворі, Софі нарешті видихнула і була рада тому, що нехай і такими жертвами, але роботу Опівнічного припинено. Але зараз присутність Рейни її напружувала, нехай вона намагалася це приховувати. Тільки ось за змученою усмішкою мадам Мален Рейна відчувала тривогу і трохи неприязні.

- Доброго ранку, мадам Мален, - привіталася вона, - поспішайте на пари?

- О, ні, душенька, - відмахнулась Софі, - тримаю свій шлях в оранжерею. Саме до сьогоднішнього уроку у третьокурсників мали піднятися квіти сарфалії. Ще пам'ятаєте, навіщо ви вирощували її?

- Ніколи не любила сарфалію, - чесно сказала Рейна, - але так. Пам'ятаю. Еліксир відновлення мани. Сік із пелюсток сарфалії, кашка з її стебел та порошок із її листа. На смак – рідкісна погань.

- А ви, леді Леарлес, як завжди прямолінійні, - посмішка Софії стала ще більш натягнутою, - скажіть, що ви тут робите?

- Теж, що й ви. Навчаю.

- Ви не викладач, Рейно, - несподівано різко заперечила мадам Мален невластивим для неї холодним тоном, - ви головоріз.

- Що, правда? - Рейна зробила крок до неї, та позадкувала, - точно?

- Я знаю... знаю, чим займається королівський спеціальний загін, - тремтячим голосом відповіла Мален, - всі ці війни, які так і не почалися... бо ви...

- Бо ми що? - вичікувально дивилася на неї Рейна.

- Що за збори? – у їхній бік прямував професор Ордак.

Мадам Мален відступила від Рейни на крок, обійшла її і зачепивши Ордака плечем, поспішила у бік оранжереї.

– Професор Ордак, – Рейна кивнула.

До цього чоловіка вона відчувала непідробну повагу. Сейрус Ордак вів бойову пряжу та історію першоджерел, до Рейни він був завжди прихильний, хоч і до біса суворий. Це був високий, худий чоловік з вічною, грубою чорною щетиною, зеленими очима та рваним шрамом на щоці. Повна протилежність Мален. Він завжди сперечався з нею, хоча, казали, що колись у них був роман.

- Якісь проблеми? - спитав він, підійшовши ближче до Рейне.

- Ні, - повільно, відповіла та, дивлячись у спину Мален, що віддаляється, - все добре. Просто відмінно.

- Весь старший педагогічний склад, Рейно, знає звідки ти повернулася, - простеживши за її поглядом несподівано сказав Сейрус, - але не всі розуміють, за що тебе відсторонили.