3.2

2 вересня

Повторний обшук в кімнаті дочки першосв'ященника приніс зовсім неочікуваний результат: слідів Міри там не було, що породжувало нові запитання: як, і головне, навіщо, її волосся опинилося в тій клятій смолі? Окрім власних відбитків, відбитків ректора та пані Орр, в кімнаті знайшли ще два сторонніх. Логічно подумавши, мисливці дійшли висновку, що один з них належить самій Ліссі. Виникало запитання, кому належить другий?

Слід було знайти власника відбитка, і зробити це якомога непомітніше. Якщо першокурснись, хоч і з певними труднощами, могли перевірити самі мисливці, а матеріали викладачів обіцяв знайти ректор, то із старшокурчницями виникли певні труднощі. Більшість із них, хоча й офіційно прибули в академію, в ній не з'являлися. Залишили речі в своїх кімнатах і покинули її, займаючись своїми справами у столиці.

Обговоривши ці проблеми, і вирішивши відкласти перевірку старшокурсницюь до балу знайомств, дівчата пішли спати. А зранку - традиційне тренування, до якого, теж, долучилася Айян.

Тепер, коли Катріні була доступна магія, хоч і на примітивному рівні, їхні спаринги стали складнішими. Окрім звичайного махання важкими загостреними залізяками, Віррая дозволяла собі використовувати "підлі прийоми", я їх прозвала Катріна, а саме магію, змушуючи брюнетку відволікатися від картини бою, активуючи щити або чаклувати у відповідь. Айян навідріз відмовилася брати в руки меч, але охотно переймала нові магічні прийоми, і відпрацьовувала їх на манекенах чи мішенях...

Тріск електричного розряду, зойк Катріни, і брюнетка впустила меч із затерплої руки. Блондинка приклала вістря свого меча до її шиї.

- Мракобіси ...! Вилаялася чорнокоса красуня. - Так не чесно! Ти не попереджала про блискавку.

- Попереджала. - Відповіла Віррая. - Кать, коли ти працюєш проти мага, слід слідкувати не лише за мечем. Вільна рука теж є зброєю. Легкий помах руки - це свідчення того, що опонент задумав якусь гидоду. Активувати аркан - справа однієї миті, одного жеста. Та для початку, слід виставити руку у одне із стартових положень. Про них я тобі розповідала ще тиждень тому, і ти їх усі знаєш. У тебе є мить, щоб підготувати захист. Помітила, що ворог готується до атаки - дій: став щит, або бий на випередження. Давай знову.

Знову дзвін сталі, тріск електричного розряду, шипіння пульсару. Катріна готує свою магічну атаку. Рука в робочому положенні. Заклинання прочитане. Білявка, здається, нічого не помітила. Концентрація, і... Катріна, втративши рівновагу, падає на землю.

Віррая весело спостерігає за своєю напарницею.

- Іноді, збити концентрацію ворога значно ефективніше, ніж сидіти в глухій обороні під щитами. А для цього не обов'язково використовувати магію. Звичайної підніжки, як в цьому випадку, може бути достатньо.

Катріна підвелася з землі.

- І навіщо я вчила тебе фехтування? Щоб ти зараз знущалася наді мною? Давай ще раз...

***

- Що робить розумні істоти унікальними? Чим вони відрізняються від решти істот? - Ще не літня, але й вже не молода жінка, одягнена в жіночий діловий костюм, пані Латриса Навін, почала заняття з невеличкого, здавалося б, очевидного питання.

- Магія. - Відповіла одна зі студенток.

- Магія? Так, серед тварин немає жодної, яка б могла чаклувати. Проте, з іншого боку, існують цілі світи, що в свому розвитку обрали не магію а технології, і нічого, живуть собі там розумні і процвітають.

- А ще є мракобіси. - Тихо промовила Віррая, проте пані Навін її почула.

- Вірно, ще є породження темряви. Багато з них, несвідомо керують магією, мають природній захист від неї. Та чи ми можемо назвати їх розумними?

- Деяких цілком. - Заперечила блондинка. - Ті ж потойбічники: сильні в магічному плані, розумні, амбітні. Аж занадто амбітні. Інше запитання, чи можна таких мракобісів назвати живими?

- Цілком справедливо. - Погодилася викладачка. - То ж, як ми з вами переконалися, магія не являється чимось універсальним, що відрізняє розумних живих від нерозумних. В когось ще є припущення?

- Власне розум. Здатність мислити. - Відповіла та сама студентка, та їй одразу ж заперечила інша:

- Це надто абстрактне поняття. Що ти розумієш під словом розум?..

В аудиторії почалася жвава полеміка. Студентки обговорювали поставлене питання, наводили аргументи та контраргументи, сперечалися. Пані Навін не втручалася, лише іноді, майже не помітно, перенаправляла хід обговорення, щоб активна студентська полеміка не переросла в банальну бійку базарних бабів.

Лише під кінець заняття викладачка зупинила обговорення. Окинула поглядом аудиторію.

- Сьогодні було багато думок. Багато аргументів.Але, що ж насправді робить нас унікальними? - Аудиторія мовчала. - Слово. Ось що відрізняє нас від тварин. Ось що живить наш розум. Здавалося б, така проста річ, що під силу навіть дитині - вміння чітко висловити свою думку, свою точку зору. Саме це відрізняє нас від нерозумних істот. Проте, слово це не лише інструмент, це потужна зброя. Одним словом можна вбити людину, або вилікувати найважчу душевну рану. І вам, як майбутнім правителям, слід вивчити вагу та істинну цінність власних слів. То ж, на моїх заняттях не буде нудних лекцій, не буде безглуздої писанини. Лише живе спілкування. Дискусії. До наступного заняття, підготуйтеся ретельно. Рівно за тиждень ми з вами обговоримо таке банальне, знайоме всім з дитинства поняття, як клятва. На цьому, й завершимо сьогоднішнє заняття.

***

Вони зустрілися, як і домовлялися, після закінчення занять. Ректор, одягнений у сірий одяг, чекав на мисливців на першому поверсі академії, біля якихось важких, металевих дверей, що були старанно приховані в дальніх коридорах палацу, куди рідко заходили навіть слуги, не кажучи вже про викладачів та студентів.

Мисливці прийшли без запізнення. Дівчата лишень сходили до своєї кімнати, та перевдяглися у звичний чорний одяг мисливців. Не лазити ж брудними підземеллями в дорогих сукнях.