2.1

Методика навчання читанню за допомогою аркану інтерлінгви була не такою вже й складною, та для її реалізації потрібен був носій мови. На першому етапі потрібно було вивчити абетку, а потім, читати, читати і ще раз читати, разом із носієм мови, щоб необхідні символьні конструкції та їх значення відбилися в матриці аркану, і він зміг їх перекласти.

Не довго думаючи, мисливці вирішили скористатися найбільш доступним носієм мови - принцесою Ленською.

Означенна принцеса знайшлася в гостинній їхній покоїв, де в компанії чотирьох служниць наминала солодкі тістечка за обі щоки, тримаючи липке від крему тістечко рукою, забувши про всі правила етикету. Помітивши своїх сусідок, Айян зашарілася і, поклавши тістечко на таріку, почала шукати серветку.

- Та не нервуй ти так, твоя високість, - промовила весело Катріна, сідаючи за стіл. - Ми з Вірркою і не таке бачили.

Вона взяла тістечко рукою, і почала їсти. Віррая зробила теж саме.

- Якби мій батько це побачив, він зачинив би мене у кімнаті на два тижні, даючи лише черствий хліб і воду.

- Не солодко ж тобі жилося. - Промовила Віррая.

- Я хотіла втекти. Через перехід. В інший світ. Та батько якось дізнався про це, і заслав мене сюди. В це кубло гадюк. Одне радує, що хоч сусідки у мене нормальні. Доречі, куди ви зникли з самого ранку? Вас пані Орр розшукувала.

- Ми знаємо. Вона нас знайшла...

- А разом із нею і пів академії. - Додала Віррая. - Потрібно буде дослідити той полігон, про який нам казав Лоріен. Не зручно сьогодні вийшло.

- Навіщо вам покинутий полігон?

- А де ми по твоєму маємо тренуватися? Щоб махати мечами як це робить моя сестричка, мені ще вчитися й вчитися. Та й Катьці потрібно буде підтягнути навики бойової магії.

Все сказане білявкою було таким далеким для принцеси, що вона щиро здивувалася.

- Але... Але ж ви аристократи! Навіщо вам ці плебейські вміння?

- Сонечко, - лагідно, немов змія до кролика, промовила Катріна, - ми в першу чергу мисливці. Аристократи з нас як з кози балерина.

- Тобто. Ви не аристократи? В академію юних чарівниць не приймають тих, у кому немає благородної крові.

- За це не переживай. Благородності в нас, хоч лопатою вигрібай. - Відповіла брюнетка.

- Кать, не прибідняйся. Ти ж у нас ціла герцогиня, рідна сестра короля. '

- Мовчи вже, твоя високість.

- Емм?

- Ваша високосте, - промовила Віррая, відвісивши жартівливий поклін. - Дозвольте вам відрекомендувати її світлість герцогиню Катріну ден Іо, рідну сестру короля Гарона Лена ІІІ Мудрого.

Катріна не залишилася в боргу, і так само, жартівливо, промовила:

- Дозвольте вам відрекомендувати мою сестру, принцесу Вірраю Аріану ден Адель дю Валь... - Договити Катріна не встигла. Айян раптово зблібла, і з острахом подивилася на Вірраю. - Агов, твоя величність, ти що мракобіса побачила?

- Ти... Ви... - Принцеса Ленська не чула запитання чорнокосої мисливиці, але й власні слова давалися надзвичайно важко. - ... Справді принцеса дю Валь?

- Справді. І що тут такого?

- Мій батько багато розповідав мені про твій... Ваш рід...

- Давай, все ж таки, залишимося на ти. Ти ж теж принцеса.

- Принцеса, - криво посміхнулася Айян. - У нашому світі, будь який лорд, який має достатньо грошей, оголошує свої землі, будь то цілі провінції, чи окремі міста, чи невеличкі сільські регіон, незалежними, їде до першосвященика, платить йому сто тисяч золотом, і отримує від нього свою корону. Так і мій батько, ще десять років тому, був простим лордом у королівстві Ріар, а тепер сам король, своєї невеличкої країни. Але ти... Ти принцеса Трьох Світів, найвідомішої імперії в усіх відомих світах.

- Скажімо чесно, з мене принцеса нікудишня. Я не виростала в палацах а росла на невеличкому хуторі в горах. Про те, що я принцеса дізналася не так вже й давно.

Доки дівчата розмовляли, пізній сніданок скінчився.

- Айян, не хочеш прогулятися з нами в місто?

- Хіба це дозволено?

- Доки не почалися заняття - так.

- Чом би й не піти?

- Та спершу у нас до тебе буде невеличке прохання: навчи нас вашої абетки?

- Навіщо? - Здивувалася Айян.

- Ми ж не з цього світу, а усі написи, в місті і крамницях - на вашій мові. Ми їх не розуміємо.

- Однієї абетки для цих цілей замало.

- Знаю. Та потім нам допоможе інтерлінгва.

- Але ж вона не вчить читати! Це лише перекладач усної мої.

- Так, проте, мій колишній наставник і дуже добрий друг, професор ле Гас, запевняє, що якщо ми будемо читати одне й те саме разом із носієм мови, аркан запам'ятає символьні конструкції, і з часом ми зможемо читати самі.

- Віррає, ти впевнена?

- Не зовсім, адже це розробка одного з аспірантів професора, і ще не перевірена. Та ле Гасу я довіряю. Тож, чому б не спробувати?

- Логічно. Що ж, для мене це не складе труднощів. Зачекайте хвилинку, я візьму свої старі шкільні підручники...

***

Вони йшли вузькими вуличками міста. Одягнені вони були у вихідні сукні, без зайвих прикрас та елементів, зате досить зручні. Айян читала усі написи, Віррая і Катріна робили теж саме. І результат не змусив себе довго чекати, за пів години блукання містом, мисливиці вперше змогли самостійно прочитати напис: "Золота лілія".

- Це що, ювелір? - Запитала Віррая.

- Так. - Відповіла Айян. - Золота лілія - це гільдія ювелірів, вони є в усіх містах нашого світу.

- Чудово, саме туди нам і потрібно.

У ювеліра вони придбали золотий браслет, в який ювелір, на місці, за окрему плату, вмонтував акумулятори та накопичувачі.

Вийшовши від ювеліра, катріна запитала:

- Куди далі?

Віррая дістала свій магофон, що був одночасно й комп'ютером. Поглянула на список необхідного.

- Так, браслет ми купили, зуб дракона, для фокусування магічного потоку у мене є.

- Де ти дістала зуб дракона?

- Кать, зуби у драконів постійно оновлюються, старі випадають а на їх місці ростуть нові. От Вірркар і дав мені кілька своїх.