1.1

21 серпня.

Тіррас. Палац імператора.

- Аріано, прокидайся. - Жіночий голос вирвав її з солодких обіймів сну.

- Кать, тобі що робити нічого, дай поспати. - Сонно пробурмотіла принцеса, намагаючись сховатися під ковдру.

- Віррко, тебе вчора що тим вибухом по головці зачепило? Я тебе ніколи Аріаною не називаю. - Почувся ще один жіночий голос з-під ковдри.

Врешті-решт Віррая змогла знайти в собі сили, щоб розплющити очі. Вона лежала в своєму ліжку, одягнена у звичний чорний шкіряний одяг мисливців. Її сестра Катріна, судячи з усього, спала поряд, накрившись ковдрою з головою. В кімнаті стояла її мати, імператриця дю Валь, з осудом дивлячись на дочку.

- Отож, юна пані, - врешті промовила імператриця, - де це ви вешталися всю ніч?

- Не всю, а лише до третьої години. Тай туманників нам у місті не потрібно.

- Яких ще туманників?

- Туманник, - наче на лекції промовила Віррая, - ефемерна нематеріальна магічна сутність, по-народному мракобіс, що харчується життєвими силами живих. Мешкав тут один такий на місцевому цвинтарі.

- Це зрозуміло, а про який це вибух говорила герцогиня ден Іо.

- Це Віррка підірвала склеп з упирями, щоб виманити їх. - Здала напарницю Катріна, висовуючи заспану голову з-під ковдри.

Імператриця, врешті, не витримала показного офіціозу, сіла на вільний стілець, і промовила:

- Які ще упирі? Арі, ти ж казала що ви полювали на туманника.

Вірая, опустила погляд своїх фіолетових очей вниз, і ніяково промовила:

- Так хто ж знав, що в тому склепі сидить туманник. За нашою інформацію, там було кубло упирів. От я й пустила туди невеличкий пульсар, щоб їх вигнати.

- Звіти й полізло. - Весело промовила Катріна. - Тільки не те, що ми чекали.

Імператриця махнула рукою, мов якась селянка.

- Гаразд, з цим розберемося пізніше. Там до вас прийшов пан Сад. Він має до вас важливу справу.

Дівчата переглянулися, зітхнули і почали вилазити з ліжка. Керівник ордену не та людина, яку змушують чекати навіть королі.

***

Його прийняли, як належить гостю його рангу, сам імператор та імператриця дю Валь. Вислухавши прохання та аргументи вищого мага, його запросили на сніданок. Залишилося найскладніше - поставити перед фактом двох вертихвісток. Нар Сад чесно зголосився зробити це сам.

Дівчата прийшли, коли подали сніданок. Одягнені вони були як завжди, у мисливський одяг. За столом, крім мага, імператора з імператрицею ще була молодша сестра Вірраї кронпринцеса Антуанета та її наречений, племінник Катріни принц Себастіан.

Вони сіли за стіл. Почався сніданок. Згідно протоколу, спочатку велися розмови на різні малозначущі теми: плани на врожай, торгові довогори... Лише коли подали десерт, Нар Сад промовив:

- Віррая, Катріно, у мене до вас є одне делікатне завдання. - Дівчата уважно поглянули на вищого мага. - Один мій давній приятель керує магічною академією. Останнім часом у нього виникли проблеми: за дивних обставин почали зникати студенти. Усіх подробиць я не знаю. Якщо ви погодитесь - він вас введе у курс справ. Проблема в тому, що призначити офіційне розслідування неможливо, в силу різних причин.

- Якщо ми не зможемо діяти офіційно...

- Діятимете підпільно. Про ваше розслідування ніхто не повинен знати.

- І як нам потрапити в цю академію?

- Як звичайні студенти. - Нар Сад дістав з кишені два конверти. - Це ваші вступні рекомендації від мого імені. Їх достатньо для офіційного вступу. Офіційно, термін практики ще не скінчився, тож ваші книги активні, а отже зв'язок з орденом у вас буде.

- Без контракту толку від книг буде мало. Сервер не зможе аналізувати наші дії, тай доступ до інформації буде обмежений. - Промовила Віррая.

- Ви й заключите контракт з ректором особисто. Але контракт не на розслідування, а на навчання.

Дівчата задумалися.

- Отже, у нас є шанс потрапити у справжню магічну академія, - промовила Катріна, - вчитися там, параленьно розплутуючи чергову загадку?

- Саме так.

- А нічого, що Катріна не маг? Як вона буде вчитися в манічній академії? - Заперечила блондинка.

- Щось вигадаєте. Ви вже доведи, що здатні працювати та думати нестандартно.

Брюнетка лукаво посміхнулася.

- А знаєш, сестричко, це буде цікаве випрабування. Герцогиня Катріна ден Іо, студент магічної академії, який не володіє магією ні на грам.

Віррая посміхнулася у відповідь, показавши довгі та міцні, мов у казкових вампірів, ікла - наслідок критичного магічного перевантаження в Інфероні:

- Так, це буде цікаво. Тільки ти не забувай, що моєї сили зарез вистачить на п'ятьох, а от контролювати її я ще не вмію. Сьогоднішній нічний пульсарчик це довів.

- Нічого. - Відповів Нар Сад. - Там у тебе буде можливість навчитися контролю. То що, згода?

- Згода. - Відповіли мисливиці забираючи рекомендації зі столу. - Коли вирушаємо?

- Чим швидше - тим краще. У вас буде більше часу на знайомство з академією. - Керівник ордену дістав з кишені ще якийсь папір, віддав його дівчатам: - це список всього необхідного та маршрут до академії.

***

В кімнаті панував повний безлад. Дівчата бігали по кімнаті, "збираючи" речі, запихаючи їх у невеличкі дамскі сумочки, де ці речі зникали, наче в бездонній прірві. Імператриця спостерігала за цим дійством посміхаючись. Слуги, яких спеціально покликали для допомоги, з острахом стояли в коридорі, чекаючи наказів. Охочих лізти з порадами більше не було, після того, як легким порухом руки Вірраї, одного такого порадника викинуло в коридор, разом із дверима.

У руках Віррая тримала список.

- Так... Повсякденний одяг. - Віррая подивилася на свій мисливський костюм. Ще один, запасний, лежав на ліжку. - є...

Покашлювання з боку імператриці змусило блондинку відірватися від своєї роботи, і поглянути на матір.

- Щось не так?

- Аріано, ти ж не на полювання збираєшся, а на навчання. Як ти плануєш бути непомітною серед студентів, якщо усім своїм виглядом будеш кричати, що ти не така як всі.