20 серпня.
Резиденція Ордену Мисливців.
Керівник ордену, вищий маг, Нар Сад сидів за робочим столом у своєму кабінеті, переглядаючи звіт центрального магосервера. Події кінця весни - початку літа, а точніше дві божевільні мисливиці, навели знатного шороху, не лише в Гароні, де й працювали, а й у Вальданській імперії, де оселилися зараз. Згідно аналізу мегосервера, кількість контрактрів, заключенних цього місяця у місті Тіррас, столиці Трьох Світів, впала майже у двічі.
- Паразитки. - Пробурмотів невдоволенно вищий маг. - Статистику вони собі псувати не хочуть. А розважатися за рахунок ордену можна? Нічого, я ще з вами поговорю. А ще краще знайти для цих вертихвісток якусь справу. От тільки яку?
Нар Сад викликав свою книгу, відкрив її, та зробити запит на магосервер не встиг. У двері пистукали, і до кабінету увійшов високий чоловік, одягений у елегантний костюм.
- Дозвальте, пане Сад.
Вищий маг поглянув на прийшлого. Упізнав.
- Вітаю вас, пане Грін. Що привело вас у мою скромну обитель?
Лоріен Грін, хоч і не був вищим магом, мав величезну силу, та, навідміну, від свого друга, витрачав її на різні дурниці. Принаймні, сам Сад, так щиро вважав.
- Хіба ж я не можу навідати старого друга? - Запитав Грін, сідаючи на вільний стілець.
- Облиш. Коли хочуть навідати друзів - запрошують їх у корчму, а сюди, в саме серце ордену приходять лише за нагальних справ. То що трапилося?
- Біда.
- Це я зрозумів. Хотілося би більше конкретики.
- У мене стали зникати студентки.
- Так звернися до відповідповідних структур свого світу, до чого тут орден?
- Ти забув чам я займаюся?
- Та пам'ятаю, що ти створив якусь там академію.
- Не якусь! - Обурився Грін. - Елітну! У мене навчаються виключно діти аристократів... королів та правителів, що мають магічний дар. І виключно дівчатка. Мої вихованки вчаться бути справжніми леді, принцесами, при цьому використовуючи свою магію в буденних речах: творчості, мистецтві, політиці.Я готую майбутніх королев, графинь, баронес. Тож уяви який скандал підніметься, якщо моєю справою займеться хтось зі сторони можновладців. Та мене з лайном змішають.
2.
- Ти ж знаєш, що орден не лізе у справи живих. Наша справа нежить.
- Я не прошу тебе про пряме втручання ордену. У тебе щороку проходять практику тисячі випускників і випускниць. Невже серед них не знайдеться бодай одного, що обізнаний в слідчій справі?
Нар Сад роздумавав не довго. На його обличі засяяла посмішка.
- А знаєш, друже, я можу тобі допомогти. Та контракт тобі, все ж доведеться заключити.
- А як же ваші правила?
- А ти заключеш із ними не контракт на розслідування, а контракт на навчання.
Лоріен Грін теж дурнем не був, і зрозумів, що це єдиний вихід, щоб отримати незалежне розслідування ордену, не порушуючи правил і законів. На його обличчі теж засяяла посмішка.
- Домовилися.
- От і чудово. Чекай моїх посланців найближчим часом.