Розділ 35. Розмови та знайомство.

— Я домовлюся з ним про зустріч, — продовжив Ллойд. — А зараз постарайся поспати. Ментальні втручання потребують витривалості, сили тобі знадобляться.
Я охоче вмостилася зручніше, відчуваючи, як повіки наливаються приємною важкістю.
— Дякую вам, — прошепотіла я, дивлячись, як опікун виходить із моєї кімнати.
— Завжди радий, радість моя, — м’яко відповів він і тихо зачинив двері.
Тієї ночі кошмарів мені більше не снилося.
Прокинулася я ближче до полудня від того, що Дорея безцеремонно стягнула з мене ковдру.
— Вставай, — суворо сказала вона. — Твій опікун скоро повернеться. Сказав, що приїде не сам — із кимось по твою душу.
Я жваво вискочила з ліжка й кинулася приводити себе до ладу.
— А він сказав, коли саме приїде? — допитувалася я в монахині в їдальні, нашвидку заштовхуючи в себе кашу. — А з ним буде ректор академії? Що він тобі взагалі сказав?
Дорея ображено глянула на мене і відвернулася, насупившись.
— Що не так? — здивовано простягнула я, помітивши, як вона невдоволено стискає тонкі губи. — Ти чимось незадоволена?
— Ти з опікуном щось приховуєш, а мені нічого не розповідаєш! — обурено накинулася вона, вперши руки в пишні боки. — А, між іншим, це я твоя компаньйонка, а не він! Це я стежу за твоєю цнотливістю! Не він! То чому про твої нічні кошмари я дізнаюся останньою, неслухняне дівчисько?
Монахиня гнівно потрясла в мій бік вказівним пальцем. Виглядала вона настільки кумедно, що я не втрималася від сміху.
— Тобі б тільки сміятися! — одразу вигукнула вона. — Невдячна — ось ти хто! Якщо Ллойд тебе не відшмагає за непослух, то я точно задам прочухана — директорка ангелом здасться!
— Не сердься, — простогнала я, не в змозі стримати сміх.
Дорея була схожа на розлючену квочку, яку не слухають курчата.
— Та я ж сама все хотіла тобі розповісти! — я замахала руками, вдаючи жах, і кинулася їй на шию. — Як я могла щось приховати? Ти ж у мене турботлива, прекрасна, красива і найкраща компаньйонка!
— Ах ти лисичко, — задоволено простягнула вона. — Ну й хитрунка! Давай вже, розповідай. Опікун лише сказав, що тобі потрібен якийсь маг чи чародій для… мізків. Я нічого не втямила.
За пів години Дорея сиділа на дивані у вітальні, обмахуючи руками почервоніле обличчя.
— Бідолашна ти, — голосила вона, дивлячись на мене злякано. — Бідне дитя, такого жаху зазнати!
Я знизала плечима й завершила розповідь:
— Ось тому опікун і сказав, що з пам’яті можна витягти забуті спогади. І я, звісно, погодилася.
— Що ж, — задумливо мовила вона. — Таку можливість втрачати не можна, згодна. Хоч і недобре лазити в чужі голови, дуже недобре! Хто знає, які кошмари там живуть? А що як вирвуться назовні — і спати потім не зможеш!
— Не лякай, — тихо попросила я. — Мені й так страшно.
Вхідні двері розчинилися, і до дому зайшов Ллойд, впустивши всередину потік свіжого повітря.

Ви самі? — запитала я, нервово прикусивши губу.
— Ні, — коротко відповів він. — Марш до мого кабінету. Зараз підійдемо.
Дорея хотіла піти зі мною, але опікун її зупинив:
— Ні, сестро, ви не йдете. Процес непростий, вам краще цього не бачити. Залишайтеся тут.
На ватяних ногах я попленталася до кабінету. Страх і сумніви почали гризти мене зсередини. А якщо буде боляче? Дуже боляче? Чи витримаю я?
Я сіла в крісло і завмерла в очікуванні. Хвилини тягнулися болісно повільно, змушуючи нервувати ще більше.
Коли двері розчинилися, мене вже трясло від напруги.
— То це і є твоя підопічна? — пролунав низький, незнайомий голос.
Забувши від страху, як дихати, я схопилася на ноги й обернулася.
На мене уважно дивився високий темноволосий чоловік. Весь у чорному, волосся до плечей, яскраво-сірі очі ніби бачили мене наскрізь.
— Добрий день, — прохрипіла я охриплим голосом. — Я Міранда Доусон. Приємно познайомитися.
— Раймонд Дейлар, — представився він і склав руки на грудях, не зводячи з мене проникливого погляду.
До кабінету зайшов Ллойд, скинув із себе темне пальто, кинув його на стіл і відрубав:
— Почнімо. Не будемо гаяти часу.
Пан Дейлар кивнув, дістаючи з кишені штанів якийсь блискучий предмет.
— Ейдене, ти триматимеш Міранду, — сказав він. — Вона захоче перервати сеанс раніше, але цього робити не можна. Не дай їй вирватися.