Глава 2. Опікун. Це жарт!?

'Низький, хриплуватий голос, від якого по спині пробігли мурахи, рознісся кабінетом:

— Вітаю, Мірандо.

Ні, такий чоловік не може бути моїм опікуном! Це жарт?

Навпроти мене стояв чоловік трохи за тридцять. Такий високий, що мені довелося задерти голову. Міцний, одягнений увесь у чорне. На сюртуку поблискували срібні ґудзики, з-під коміра виглядала темна сорочка.

Смоляне волосся було зібране в низький короткий хвіст, вилиці гострі, на вольовому підборідді — коротка щетина. Вираз яскраво-блакитних очей був відсторонений, ніби думками він перебував десь далеко.

— Ну ж бо, Мірандо, — прошипіла мені у вухо сестра Дорея. — Привітайся з магістром Ллойдом, не сором мене!

Я судомно ковтнула повітря і шанобливо присіла, пробурмотівши привітання.

Ейден Ллойд, на перший погляд, зовсім не виглядав як людина, з якою можна домовитися. Швидше — як той, хто досягає свого за будь-яку ціну. Якщо йому наказано видати мене заміж — він хоч каміння гризтиме, але зробить це. Навіть проти моєї волі.

— Я не маю наміру тут затримуватися, — кинув він у бік сестри Дореї. — Тож підготуйте все необхідне. Ми вирушаємо негайно.

— Звичайно, магістр Ллойд, — солодко проспівала вона. — Сідайте, будь ласка, всі документи зараз будуть готові. Раз ви стали опікуном нашої милої дівчинки, я без страху залишу вас наодинці на кілька хвилин.

Вона розсміялася коротким переливчастим сміхом і вийшла, залишивши двері відчиненими.

Ейден Ллойд зняв рукавички, кинув їх на стіл і сів у крісло, де щойно сиділа сестра Дорея.

— Сідай, Мірандо, — коротко мовив він і почав мене розглядати.

Я вмостилася на самому краєчку стільця, міцно стискаючи в руках свою сумку. Його холодний і байдужий погляд ковзав по мені, оцінюючи.

— Що ж, — зітхнув він. — Не стану приховувати, я не в захваті від своєї нової ролі. Але ти досить приваблива, думаю, цього балу вистачить, щоб знайти тобі чоловіка. А там уже й весільні дзвони, і все таке. Що скажеш?

А що я могла сказати? Я теж не була в захваті від того, що мій опікун — не якийсь старенький дідусь, що мріє про пенсію. Залишалося сподіватися, що з часом щось зміниться. Або ж я знайду собі доброго, щирого чоловіка.

— Вам видніше, — обережно відповіла я.

Він ледь помітно усміхнувся, витягнув ноги і поставив їх просто на стіл. Я з жахом дивилася на його блискучі до коліна чоботи, уявляючи, який удар це буде для сестри Дореї. Було очевидно: на правила пристойності йому начхати — він робить лише те, що хоче. З ним буде важко.

— Скільки тобі років? — ліниво запитав він.

— Дев’ятнадцять, — тихо відповіла я, не розуміючи, навіщо йому це.

— Малувато, — пробурмотів він. — Але для шлюбу — саме те. Що в тебе з одягу? Ти завжди носиш цей мішок?

Він тикнув пальцем у моє плаття, і я аж запеклася від образи. Це ж я сама його шила! Пальці всі проколола, щоб воно сиділо гарно!

— Це форма вихованок, — холодно відповіла я. — Ми шиємо її власноруч. І так, я завжди ношу цей мішок. Якби ви були на моєму місці, теж носили б таке.

Я уявила його в моїй сукні й ледве стримала сміх. Судячи з виразу обличчя, Ллойд без труднощів здогадався, про що я подумала, і насупився.

— А язичок у нас гостренький, — єхидно промовив він, підвівся, обійшов мене і сперся руками на спинку мого стільця. — Доведеться знайти йому краще застосування, люба.

Я спробувала підскочити, щоб випалити йому все в обличчя, але він схопив мене за плече і м’яко, але впевнено посадив назад.

— Спокійно, Мірандо, не поспішай, — його інтимний шепіт знову викликав по шкірі мурашки. — У тебе ще буде нагода проявити свої таланти. Не витрачай їх на мене — прибережи для майбутнього чоловіка.

— Як ви смієте?! — прошипіла я крізь зуби.

— Зізнаюся, мені подобаються жінки з характером, — муркнув він мені на вухо. — Але я твій опікун, майже родич, тож тримай себе в руках.

Його рука ковзнула мені на шию, пальці м’яко торкалися шкіри під коміром.

— Припиніть негайно, інакше я поскаржуся ректору Раймонду Дейлару! — пригрозила я, намагаючись вислизнути з-під його руки.

— Ти розпалила в мені вогонь, — прошепотів він мені в маківку. — А тепер подумай: як ти впораєшся з ним?