Розділ 12. Ще більше питань 

Палиця притьмом промайнула над головою дівчини. На цей раз вона таки встигла задіти її тіло, а точніше: шию. Ще дужче притискаючи Катерину до землі, пані Каталея жадібно стискала зуби, ніби очікуючи в останню мить побачити щось, що справило б на неї неабияке враження. Однак Мрійниця лише кашляла й задихалася, тримаючись за середину зброї, аби та не задушила її. 

  Повітря з кожною хвилиною ставало все менше і менше. Руки дрижали, але продовжували боротися за право на життя. Байдужість вчительки лякала бідолашну дівчинку, та ще більше її лякала думка, що це її останні хвилини. 

  — Що ж, а ти й справді лише дурне дитя, не здатне навіть на найлегшу боротьбу! — вигукнула пані Каталея, не ворушачи своїми скляними очима. — Твоя мамця така ж нікчема, як і ТИ! 

  З цими словами жінка й не помітила, як палиця в її руках ослабла. Катя вирішила скористатися цим. Швидко випрямивши свої руки, Мрійниця скинула з себе пані Каталею. Гучно закричавши, вона вдарила вчительку, викликавши в тої легке запаморочення. Бажаючи утриматися на ногах, жінка не встигла нічого сказати, як опинилася в кущах, втративши свідомість. 

  Намагаючись оговтатися, Катеринка поглянула за межі паркану. На диво, там стояла знайома їй людина, тримаючи кошик з польовими травами. Мрійниця розуміла, як це виглядає: вчителька академії лежала серед кущерів, а одна з учениць тримала її палицю, яка ще нещодавно слугувала опорою. За таке мавку могли добряче покарати. 

  Сплюнувши на землю слину, дівчина махнула рукою пані Лей, яка якраз визирала з-за дерев садка, очікуючи побачити пані Каталею. Посміхнувшись, Олла пройшлася по стежці, зовсім не звертаючи увагу на вчительку, яка навіть не ворушилася. 

  «Що відбувається?», — промайнула думка в голові Мрійниці. Однак відповіді, схоже, ніхто не знав. 

  Опинившись зовсім близько, щоб оцінити ситуацію, медична сестра лише сплеснула в долоні, ніби радіючи такому перебігу подій.

  — Хороша робота, Катерино, — кивнувши головою в бік дівчинки, сказала пані Лей. — От чому я називаю пані Каталею однією з найкращих викладачів самозахисту! — додала вона, підморгнувши Мрійниці. 

  «Та що тут взагалі коїться?!», — не могла зрозуміти дівчинка, ворушачи своїми очима то в бік викладачки, то — медичної сестри. 

  Їй здавалося, що світ просто збожеволів, забувши такі речі, як от повага до учнів! Звичайно, тут про це навіть не згадувалось. 

  Надувши від злості щоки, мов хом'як, Катя поглянула на пані Оллу, думаючи, як їй пояснити, що це був не просто урок, а справжній замах на вбивство! Однак, на щастя, нічого пояснювати не потрібно було, бо пані Каталея якраз прокинулася від “прекрасного сну”. 

  Підвівшись з кущів, вона кволо пошкандибала до медичної сестри, прибираючи з волосся купу гілочок та листя. Зупинившись біля Каті, вчителька лише посміхнулася, погладивши її по голові. В цю мить вона здавалася доволі спокійною, хоч її очі зовсім не ворушилися, а на руках і досі бовваніли лічені різці від кущерів. 

  — Здається, нам все ж варто дещо пояснити пані Катерині, — сказала пані Каталея, кивнувши Оллі, яка й досі тримала у руках кошик з польовими травами.

  — Так, я якраз хотіла покликати її на чай, — відказала медична сестра.  

  Але, схоже, Мрійниця зовсім не хотіла ані чаю, ані довгих незрозумілих розмов. Вона мала якнайшвидше зрозуміти, що коїться, і розібратися з іншими проблемами в обличчі однієї червоно-волосої дівчини-лоскотяниці і дивного рятівника, якого вона навіть не розгледіла через втрату свідомості. 

  Тільки чорні масивні крила й досі були наявні в її пам'яті. 

***

  Кімната здавалася затишною й теплою. Стіни прикрашали картини різноманітних квітів, оздоблених в різьблені золоті рамки, а біля невеличкого столика стояв камін, де ледь-ледь палахкотів вогонь, розкидаючи жаринки навсібіч. На підлозі розмістився м'який килим, через що кімната здавалася ще більш затишною, хоч і була насправді малих розмірів. 

  Зробивши ковток ароматного ромашкового чаю, пані Каталея загадково потерла дно горнятка, ніби роздумуючи над тим, з чого ж почати свою розповідь. 

  — Як там живеться Богдані? — її губи розтягнулися в пряму риску. — Сподіваюсь, вона таки змогла оминути минулого правителя мороку непоміченою. 

  Через такий перебіг подій Катя ледве не виплюнула чай на пані Лей, яка сиділа навпроти неї. 

  Закашлявши, Мрійниця відповіла, намагаючись здаватися цілком спокійною: 

  — То ви знайомі з Богданою? Русалкою, яка мала мене вчити і, себто, захищати? 

  Пані Каталея повільно кивнула головою, не відриваючи свою увагу від горнятка гарячого чаю. 

  — Але… це неможливо, — потерши своє підборіддя, дівчинка зашарілася. — Невже ви навчали Богдану? Вона мені нічого не розповідала, окрім.., — з цими словами до голови Мрійниці ніби сніговою кулею влучили слова русалки: