Розділ 6. Безперечно, корпус Брехні!

Вони летіли, охоплені синьо-фіолетовим сяйвом, яке то згасало, то знов з'являлося. По боках донизу падали різноманітні старі предмети. Катеринка встигла розгледіти і дивакуватий годинник з чотирма довгими стрілками, схожими на кинджали, і якусь дивну зелену каблучку, і тисячу листів, що мов птахи промайнули повз, направившись в глибоку прірву, яка кожної миті зростала під ногами дітей. 

  Фелікс намагався боротися з поривами сильного вітру, що затягував їх до середини діри, от тільки навіть його масивні крила з цим не могли впоратися. Магія наче з розуму зійшла в цьому місці! 

  Гамільтон борсався, прив'язаний ланцюгом до руки перелесника. От тільки нічого більше вдіяти не міг. 

  — Це п-портал, — затинаючись, мовив він. Його сторінки перегорталися одна за одною, через що Гамільтон не міг нормально розмовляти. 

  Катя намагалася зі всією силою триматися за свій візочок, аби не впасти. От тільки невдалий рух, і дівчинка зіскочила з нього. Мрійниця думала, що зараз опиниться прямісінько всередині прірви, але чиясь рука встигла її вхопити, притиснувши до свого тіла. 

  Підвівши погляд, Катеринка помітила темнокрилого, який злісно спостерігав, як вони летять все нижче і нижче. Мов у кролячу нору з історії про «Алісу в країні чудес»¹. От тільки вона в книзі мала своє завершення, а ця здавалася по-справжньому нескінченною. 

  Накривши своїми дужими крилами мавку, Фелікс посміхнувся. На мить його щічки вкрилися легким рум'янцем, хоч шкіра і досі здавалася білосніжною й блискучою, наче у привида з моторошної казки. 

  Катерина намагалася не дивитися в його смарагдові очі, однак прірва лякала її набагато більше. Світла охорониця мрій та Темний посланець ночі могли падати так ще годину, або більше. Враз щось чорне, схоже на тінь з довгими худорлявими руками, схопило їх, потягнувши вниз. Істота не мала ані очей, ані голови. Тільки широкі гострі плечі та довгі кістляві ноги, які неприродно рухалися дали зрозуміти, що перед ними стоїть аж ніяк не рятівник. Мрійниця встигла голосно закричати, а Фелікс лише продовжував борсатися, намагаючись хоча б щось зробити. Але крила були занадто важкими, тому не давали змоги викликати хоча б найменше закляття. 

  Невдовзі в очах потемніло, і два вороги полетіли бозна-куди, а темна потвора потягла їх за собою. Все далі і далі, поки світло від порталу не згасло. 

  — Катерина Армстронг! Катерина…

  Катя прокинулася від жахливого жіночого голосу, що нагадував скреготіння старої шухляди, якій приблизно тисячу років. Підвівшись, вона помітила, що лежить на м'якеньких та водночас масивних темних крилах. Пригледівшись, впізнала знайомого перелесника. Фелікс і досі був без свідомості. 

  — З ним все добре?! — вигукнула Мрійниця, помітивши краплі крові на плащу хлопця. На диво, Гамільтона ніде не було видно. Напевно, він знову опинився в кишені, зменшившись. 

  Стара жінка з довгим гачкуватим носом, велика на зріст та з худорлявим тілом, одягнена в чорну мантію, що сягала підлоги, приховуючи її руки та ноги, підійшла до Каті і відповіла: 

  — З твоїм… ем… другом усе гаразд. Просто не варто було б так брикатися. В порталі учні мають вести себе належним чином! — її голос був сповнений презирства та лютті, через що дівчинка стиснула кулаки, намагаючись не вибухнути від злості.

  — Де ми? — спитала вона, але на цей раз відповідь так і не пролунала. 

  Натомість жіночка махнула рукою. Мрійницю миттю підхопила зелена маса, посадивши на візочок, що чекав на неї. 

  — Наш вартовий Дапкінс дуже розсердився через його поведінку! — строгим голосом сказала невідома, вказавши своєю худорлявою рукою на Фелікса. 

  Наче почувши, що мова йде про нього, парубок закашляв, обвівши поглядом простору світлу залу з до блиску чистою підлогою, на якій виднілися невеличкі краплі крові від його поранення. На стелі бовваніло сяйво від вогню, що було прямісінько всередині кришталевої люстри. 

  Поглянувши на жінку, темнокрилий посміхнувся, хоч його губи все ще дрижали. Підвівшись, він рушив до неї. Проходячи повз Катерину, Фелікс кинув на неї серйозний погляд, наче попереджаючи про щось. 

  Однак дівчина так і не зрозуміла про що саме. 

  — Вітаю, то це і є усім відома Академія Анґевіс? — спитав він, намагаючись здаватися люб'язним. Придивившись, Мрійниця помітила, що темний плащ має свіжу червону пляму на грудях. Схоже, від крові. 

  — Так! Саме так! — зневажливо вигукнула жінка, наче вони мали про це знати. — І ви спізнилися на свято відкриття нового навчального року! Яка ница поведінка! 

  — Повністю згоден, — погодився чоловік, який стояв поруч. Він був одягнений у темний костюм зі срібною брошкою у вигляді крил метелика і не виражав жодних емоцій. Його золотаве волосся було зачесане та вдало укладене по формі голови. Карі очі скосили погляд, зупинившись на обличчі Фелікса. — Як можна було так спізнитися, щоб пропустити навіть розподіл по академіях?