Епілог

Лія : 

Минуло кілька місяців з дня коронації. Академія «Анафема» змінилася до невпізнання: на стінах замість ланцюгів тепер росли магічні фіолетові ліани, а в коридорах замість криків панував гомін студентів, що обговорювали нові лекції Драко про мову фамільярів.

Я сиділа у своїй приватній бібліотеці, гортаючи батькову книгу. Раптом сторінки почали гортатися самі собою, зупинившись на самому кінці, де раніше був лише пустий папір.

Там почали з’являтися нові рядки, написані золотим чорнилом:

«Королева об’єднала чотирьох, але п’ятий замок ще не відімкнено. Коли зірки світу людей і зірки Пекла стануть в один ряд, шлях до таємниці матері Таваріуса буде відкрито».

Я здригнулася. Таваріус досі не знав, де саме його мати, хоча ми шукали її всюди.

— Ліє, ти знову засиділася за книгами? — у кімнату зайшов Адалрик. Він виглядав спокійним, але я помітила, як він миттєво кинув погляд на книгу. — Сатана кличе нас. Каже, що на кордоні з’явився дивний вершник у білих обладунках. Такого ми ще не бачили.

Я закрила книгу.

— Адалрику, поклич Таваріуса, Драко та Данте. Здається, наш спокій закінчився швидше, ніж ми сподівалися.

Він кивнув і вийшов, а я підійшла до вікна. Над обрієм Пекла я побачила тонку білу лінію — те, чого ніколи не буває в нашому світі. Це був знак із Раю? Чи нова загроза, страшніша за Хаос?

Я торкнулася своєї корони. Тепер я не була одна. У сусідній кімнаті Таваріус знову відправив магічну іскру до Надійки, щоб та бачила гарні сни. Адалрик готував варту. Драко шепотівся з птахами, а Данте малював нові карти світів.

— Ми готові, — прошепотіла я темряві.

Десь далеко, у світі людей, лисичка Міла раптом підняла голову і подивилася на місяць, відчувши поклик своєї господині. Надійка уві сні посміхнулася, знаючи, що її сестра тепер — наймогутніша жінка у двох світах.

Історія Лії Лебюк тільки починалася. Адже бути Королевою — це не фінал. Це лише початок найбільшої гри в історії Всесвіту.