Розділ 13. Переродження

Коли їхні губи знову зустрілися, це вже не було несміливе дослідження. Це був вибух давно стримуваних емоцій, бажань, що спалахнули з новою силою. Поцілунок поглиблювався, стаючи все більш вимогливим, все більш відвертим. Пальці Аліси, що ще кілька годин тому обережно торкалися обличчя Ані, тепер були сповнені рішучості, розстібаючи ґудзики на сорочці білявки, немов звільняючи її від тягаря минулого. Її очі горіли вогнем, якого Аня раніше в них не бачила. Це був бунт. Бунт проти консервативних норм, проти гіперопіки матері, проти всіх тих "треба", що душили її з дитинства. У кожному поцілунку, у кожному дотику Аліса знаходила небачену свободу, віддавалася цій миті, відкидаючи всі рамки.
Вона обережно, але впевнено потягнула Аню за собою на кухню. Там, на кухонному столі, де ще недавно стояли порожні пляшки та брудний посуд, вони знайшли свій простір. Аліса одним рухом змахнула все зайве, звільняючи місце для їхньої близькості. Її погляд не відривався від Ані, її пальці вже ковзали по ніжній шкірі, звільняючи від одягу. Для Ані це було більше, ніж фізичний акт. У руках Аліси вона відчувала себе цнотливою дівчиною, незайманою, незважаючи на весь свій "досвід". Бо ніколи дотепер вона не займалася коханням. Лише грубим сексом, який був для неї обов'язком, а не бажанням, використанням, а не злиттям. Тепер же кожен дотик Аліси був сповнений ніжності, поваги, справжнього бажання її, Ані, як особистості, а не просто її тіла.
Уста Аліси, такі м'які та жадібні, проклали стежину від грудей Ані до її найпотаємнішого місця. Вона упивалася нектаром з її "печерки", і для Ані це було відчуття повного звільнення. Усі тягарі, всі маски, всі ті роки самообману злетіли з неї, мов сухе листя. Вона стогнала від насолоди, що була такою новою, такою чистою, такою справжньою. Це було не просто фізичне задоволення, а глибоке емоційне та духовне злиття, коли дві душі розчинялися одна в одній, знаходячи спокій та прийняття. Аня нарешті відчула себе цілісною, прийнятою, звільненою від усього, що її обтяжувало.
Кухонний стіл, хоч і був сповнений пристрасті, не був надто зручним для такої глибинної близькості. Задихаючись від поцілунків, Аліса повела Аню до вітальні. Там, на невеликій канапі, що була лише трохи більшою за Русіка, вони продовжили. Вони кохалися на ліжку, обціловуючи найбільш чутливі місця, віддаючи одна одній всю свою ніжність, яка, здавалося, накопичувалася роками, чекаючи саме цього моменту. Кожен дотик, кожен поцілунок, кожен схлип були сповнені нового змісту. Аня відчувала, як її тіло, що колись було для неї чужим, тепер відгукується на кожну ласку Аліси, її шкіра горіла, а серце співало. Вона нарешті відчула себе коханою, а не використаною, не об'єктом, а суб'єктом бажання. Вони засинали виснажені, але безмежно щасливі, обійнявшись, ніби боячись, що ранок розвіє це диво.
Аня ніколи ще не спала так спокійно. І хоч сон тривав лише кілька годин – з того моменту, як вони заснули, минуло, мабуть, не більше трьох годин, – але вона виспалася і почувалася настільки оновленою, ніби переродилася. Ранкове сонце, що пробивалося крізь шпарини у шторах, м'яко торкалося її обличчя, і Аня не поспішала розплющувати очі, насолоджуючись цим відчуттям спокою, яке було таким новим і таким бажаним. Вона відчула ніжне тепло поруч – Аліса, обійнявши її, мирно спала.
Аліса прокинулася трохи раніше. Вона мовчки лежала, милуючись сплячою Анею, її світлим волоссям, що розсипалося по подушці. У її грудях оселилося дивне, незвичне тепло. Це був не просто фізичний бунт, це було звільнення її душі, усвідомлення того, хто вона є насправді, і хто їй потрібен. Вона тихо засміялася, згадуючи їхню ніч.
— Знаєш, — прошепотіла Аліса, коли Аня розплющила очі і їхні погляди зустрілися, — це кумедно.
— Що саме? — прохрипіла Аня, посміхаючись.
— Ми кохалися на кухонному столі знайомого, якого я до вчора і знати не знала. І це було… найкраще, що зі мною колись траплялося, — Аліса посміхнулася, її очі випромінювали щастя і трохи ніяковості.
Аня у відповідь засміялася, її сміх був чистим і легким, без тіні колишньої гіркоти. Вона відчула повну гармонію з собою та з Алісою.
Їхню розмову перервав тихий стогін із сусідньої кімнати. Русік прокинувся. Він з'явився у вітальні, похитуючись і тримаючись за голову, його обличчя було блідим. Він побачив їх: двох дівчат, закутаних в коцики, що сиділи на канапі, їхні обличчя світилися якоюсь незрозумілою для нього радістю.
— Ого… — пробурмотів Русік, його брови здивовано піднялися. — Яка… ранкова ідилія. Як ви тут опинилися? І чому ночували в моїй квартирі?
Аліса перевела погляд на Русіка, її усмішка стала ширшою.
— Аня втекла від Саші, — легко відповіла вона. — А ти був занадто п'яний, щоб тебе кидати одного. Ну, а потім…
Вона не договорила, але її погляд, що зустрівся з поглядом Ані, сказав усе. Русік, хоч і був похмільним, одразу помітив, що щось у їхній комунікації змінилося. Не було тієї колишньої дистанції, лише якась особлива близькість, що випромінювала від них обох. Він, звісно, не знав, що вони кохалися, але щось інше, ніж просто нічне гуляння, об'єднало їх.
— Зрозуміло, — добродушно пожартував Русік, потираючи потилицю. — Ну, головне, що ви цілі. І… здається, навіть щасливі.
Час спливав непомітно. Уже давно минув ранок. Полудневе сонце розігріло вересневе місто, заливаючи кімнату Русіка м'яким світлом. Дівчата, переодягнувшись у свій вчорашній одяг, сиділи на кухні, п'ючи чай і розмовляючи про дрібниці, але в кожному їхньому слові відчувалася таємниця, що їх поєднала.
Раптом телефон Аліси задзвонив, і на екрані спалахнуло ім'я "Мама". Аліса здригнулася, а її щаслива усмішка згасла. Навіть у квартирі Русіка, що пахла свободою та відкриттями, світ не став іншим тільки тому, що вона пережила перший сексуальний досвід і пізнала свою орієнтацію. Мати все така ж авторитарна. Така ж гіперопікаюча. Десятки пропущених дзвінків свідчили про це.
— Зателефоную їй пізніше, — прошепотіла Аліса, вимикаючи звук. Вона зітхнула, відчуваючи, як звичний тягар повертається на плечі. Розмову з матір'ю вона вирішила відкласти на потім, не бажаючи руйнувати цю крихку мить щастя.
Тут же задзвонив телефон Ані. Це був Саша. Очевидно, він протверезів, поспавши у Боді, і тепер намагався зрозуміти, що ж таки сталося. Яка причина такої різкої переміни? Саша був здивований. Він не чекав опору. Саня звик до стосунків з Анею. Ця симпатична одеситка його дотепер ніколи не обтяжувала, була завше покірна і ласкава, з такою дівчиною йому було добре, і він особисто змінювати нічого не хотів.
Аня, дивлячись на екран, відчула не злість, а лише втому. Коли Аня і Аліса вийшли з квартири Русіка, щоб рушити додому, вона взяла слухавку. Це була важка телефонна розмова. Вона не сперечалася, не пояснювала, а просто слухала. Дала йому можливість виговоритися. Але вже не з покірності, як раніше. А з людяності, з усвідомленням власної нової сили. Світ, можливо, і не змінився, але вони обидві, Аня і Аліса, буквально переродилися. Вони поверталися в полудневе місто новими, вільними, готовими до викликів, які принесе їм цей змінений світ.