Бій з Мороком

Айвен сповільнив крок і озирнувся навкруги. Навколо нього була імгла, а вдалині виднівся похмурий замок Морока, який здавався поглиненим темрявою. У замкових стінах виднілися похмурі вікна, з яких світилося тьмяне світло. Айвен підняв свій чарівний посох і приготувався до бою.

"Куди ти зібрався, хранитель?" - проричав Манул, блокуючи йому шлях. Думаєш, тебе тут не чекали?

"Я йду за Крилаткою", відповів Айвен, не звертаючи уваги на погрози Манула. 
Манул злісно прошипів - "Ти нікуди не підеш, хранителю. Крилатка належить Мороку, і тільки йому. Він знайде для неї найкраще місце у своєму королівстві"
Манул витягнув з-за пазухи довгий кинджал і приготувався атакувати. Але Айвен був швидшим і ухилився від удару. Він вистрілив у Манула блискавкою, яка виходила з його палиці, і той звалився на землю.

Айвен підійшов до воріт замку, які раптово відчинилися самі собою. Він обережно увійшов у замок і рушив уперед, готовий до зустрічі з Мороком.

Айвен знайшов крилатку в одній з кімнат. Люша була ув'язнена у великій кулі. Але куля була не простою чорні згустки злої матерії обплітали крилатку по колу, створюючи непробивну клітку. Айвен взяв палицю й спрямував її на кулю, промовляючи найсильніші заклинання. Як не старався хранитель, він не міг вивільнити подругу з чорних сіток. Він давно не відчував такого глибокого розпачу, адже юнак використав усі свої знання в спробі врятувати крилатку. 
Айвен закликав духа Зеленолиста до себе на допомогу, він вимовив магічні слова і простягнув свій посох у бік вікна, запрошуючи духа допомогти йому звільнити Люшу з кулі, в якій її тримав Морок. Раптово Айвен почув величезний гуркіт, і в замок Морока влетів величезний зелений орел. Орел був такий великий, що він займав більшу частину вікна і заповнював кімнату своєю могутньою присутністю. Він повернув голову, побачив Айвена, і крикнув: "Чого ти хочеш, мій юний друже?"
Айвен відповів: "Я прошу тебе, могутній духу, допоможи звільнити Люшу..."
Орел кивнув головою, покружляв у повітрі і з величезною швидкістю наблизився до кулі. Він ударив по кулі потужним дзьобом, і чорні згустки злої матерії розлетілися в різні боки, звільняючи крилатку з в'язниці. Охоронець сховав її під своїм плащем і попрямував до виходу.
З темряви з'явився Морок.

Морок глянув на Айвена, і його очі спалахнули злістю. Він почав закликати свої магічні сили, створюючи потужні хвилі темної магії, які загрозливо наближалися до героїв.
Айвен стояв на місці готовий до битви. Його поза виражала рішучість перемогти злого духа.
Морок почав атакувати першим... Він кидав у хранителя стіни вогню і блискавок, але Айвен відбивав їх, використовуючи свій посох.
Битва тривала довго, і обидва учасники розуміли, що це буде найважчою битвою в їхньому житті. Нарешті хранитель зібрав останні сили, напруживши посох на Морока, він став вимовляти сильне заклинання:
"О, чарівний посох, допоможи мені перемогти темряву,
Зруйнуй ланцюги зла і силу Морока приборкай,
Нехай згасне його магія, згине вічна темрява,
Перетворений буде Морок на туман, що зникає назавжди!"
Айвену вдалося завдати злісному духу смертельного удару.
Силует противника почав розсіюватися, перетворюючись на чорний липкий туман, який поступово зникав. Айвен упав на коліна, відчуваючи втому після важкої битви, він заплакав.
Швидше додому, - ельф погладив крилатку під плащем і піднявшись на орла, вони стрімко вилетіли у вікно, виснажені, але щасливі друзі повернулися додому.