Русалка Ліра

Айвен як хранитель мав стежити за миром і благополуччям усіх жителів Туманного королівства. Тому щоранку він прислухався до звуків і запахів, чи не сталося чого.

Цього ранку він, посадивши на плече крилатку, вирішив вирушити на гірське озеро, щоб подивитися, чи все там гаразд, тим паче він давно там не був.

Ранковий ліс пахнув чарівними травами. Айвен був у доброму гуморі, і тільки Люша задримувала на плечі хлопчика. Крилатка не дуже любила ранні підйоми, але завжди супроводжувала хранителя. -Ну що, соня, ти готова до нових пригод? -усміхаючись запитав Айвен.

Компанія впритул підійшла до секретного озера. У ньому плавали русалки. Це був народ, який жив у водоймах королівства.

Хранитель був знайомий із русалками. Йому особливо подобалося як вони співають.

Айвен впритул підійшов до берега, щоб показати крилатці новий незвіданий світ. Люша злякано втиснулася в плече ельфа.

-Не бійся, малятко! -сказала юна русалка, підпливаючи до друзів. -Меня звати Ліра. Айвен уперше бачив цю русалку. Він з цікавістю розглядав нову знайому.

Юна русалка Ліра була неймовірно красива і витончена. Її тіло було вкрите гладкою, блискучою лускою, яка змінювала колір від зеленого до блакитного. Її голова нагадувала форму людської, але замість волосся в неї була густа водорість, яка обрамляла її обличчя й опускалася на плечі. Її великі очі були кольору морської хвилі, а губи гарної форми. Тож Айвен не міг відірвати очей від юної красуні. Його серце забилося сильніше. Якесь нове приємне почуття прокотилося по всьому тілу юнака.

Він хотів сказати щось інше, але натомість випалив - Може, ти навчиш нас співати? Завжди мріяв співати як русалки!

Із задоволенням! Ліра вказала місце на березі, де відбуватиметься урок. Айвен присів на камінь і Ліра почала його вчити.

Перше, що потрібно робити, Айвене, це вдихнути глибоко і затиснути дихання на кілька секунд! -сказала русалка.Слухай мій спів і спробуй повторити його, коли ти випливеш із води. Готовий?Айвен хитнув головою показуючи що готовий.Ліра почала співати, і її голос був прекрасний. Айвен уважно слухав і намагався повторювати кожну ноту, коли він випливав із води.

Айвен продовжував слухати і повторювати Лірин голос, і незабаром він став співати так само, як русалки. Він був у захваті від своїх нових здібностей і дякував Лірі за те, що вона навчила його цьому вмінню. Айвен був радий, що прийшов на озеро, адже на нього чекали такі приємні події. Йому дуже сподобалася нова подруга Ліра. Чудовий  ранок -зазначив хранитель і попрямував додому.

На ранок наступного дня Айвена розбудив тривожний спів русалок. Він долинав із секретного озера. Айвен із тривогою прислухався до звуків і впізнав голос Ліри. -Здається, прийшла біда! -сказав хранитель крилатці. Друзі вирушили до озера.

Перед ними відкрилася тривожна картина: вода в озері почорніла й вивергала каламутні потоки. Русалки плавали і намагалися схопити повітря губами, було зрозуміло, що з озером сталася біда.

Ліра підпливла до того місця, де стояв Айвен. -Ти маєш допомогти нам, хранителю. Інакше мій народ загине! -промовила русалка тривожно притискаючись до берега.

Айвен, взявши посох, зібрав усі свої сили й почав закликати духів на допомогу. Адже в його руках була доля цілого народу.

На поклик відгукнувся водний дух "Тиха річка".

Перетворившись на потужну хвилю, дух покрив усе озеро. Величезна хвиля, що світиться, ковзала по водній гладі, очищаючи воду. Зібравши весь бруд з озера, хвиля з силою викинулася на берег.

Водний дуз видихався і здається гинув. Його сил ледь вистачило на порятунок мешканців озера.

Айвен зрозумів що потрібно допомогти Тихій річці вижити. Він зібрав усіх русалок і попросив щоб вони голосно співали разом із ним. Айвен теж співав як русалка. Злившись у єдиному звуковому потоці вони спрямували всю свою зцілювальну енергію на водного духа.

Раптом пішов великий дощ, який падав на обличчя Айвена теплими краплями. Здається вийшло подумав Айвен. -Ми врятували його, Ліро! Русалки тріумфували радісно вітаючи Айвена. Крилатка, яка спала на грудях під плащем хранителя, прокинулася від шуму. Визирнувши з-під плаща, вона запитала - Я щось пропустила?

Усі весело засміялися. Так це було дуже кумедно. Крилатка знала як розрядити обстановку! Задоволений своєю доброю справою хранитель і Люша вирушили додому, прикриваючись від дощу своїм плащем.