75. Шахрай.

   Тівуд і Кейта вирушили до Сендтії на Кірсисі аби покликати Майстрів Асасинів Кривавого Піску до Хартстоуну. Кінь Кейти легко витримував двох людей з усім необхідним спорядженням, його залишили відпочивати у стайні Руїн, де тримали лише декількох верблюдів, про всяк випадок.  

  Відвідання Руїн Кривавого Піску не зайняло багато часу, Майстри на чолі із Сандуром вже очікували на обранців і знали про наближення бою, завдяки провидцю. Вони були готові допомагати.

   Перед тим, як вирушити до Хартстоуну Кейта з Тівудом мали відвідати ще одне місце – будинок Саї. Дорогою вони йшли через Скляний Базар. Сендтію також не оминули колишні Незримі. Багато з юнаків приєдналися до Асасинів Кривавого Піску і мали білий знак вихору на чолі, який вказував на належність до школи бойових мистецтв. Зустрічаючи Тівуда, який мав червоний знак, юнаки шанобливо віталися з ним. Один з чоловіків заговорив до Тівуда, відволікаючи.

   Кейту зацікавив прилавок різноманітних дрібничок із коштовних камінців, скла та кришталю. Музика вітру особливо гіпнотично грала у цьому місці. Різнобарвні камінці блищали на сонці привабливими кольорами, створюючи казкову атмосферу, коли проміння просвічувало крізь них.  Дівчина замилувалася і згадала, що так і не обрала подарунок для Тівуда.

  - В мене найкраще каміння на базарі! Підходьте, роздивляйтеся, - вигукував продавець. Кремезний чоловік, що різко виділявся серед свого витонченого та вишуканого товару.

  - Вам потрібно щось особливе? – ще раз звернувся він до Кейти, яка стояла, наче зачарована блиском камінців. Вона слухала музику вітру і провалювалась все глибше і глибше у свої думки.

  Тівуд, якого відволік черговий Асасін з клану, побачив Кейту, що розгублено дивилася на камінці і віддавала торговцю гроші. Хлопець вирішив, що дівчина забажала купити собі якусь дрібничку, тож не здивувався. А потім він побачив маленького хлопчика, якого він добре знав, і все ж таки підійшов.

  Тод, малий пустельний лис, обернувся у свою лисячу постать і різко стрибнув на прилавок:

    - Шахрай! – прошипіло мале лисеня, наїживши загривок.

  - Що таке? Дівчина купувала прикраси! – виставляючи руки вперед, наче відсторонюючись кричав продавець.

  - Що тут відбувається? – запитав Тівуд.

  - Що? Я тільки дивилася, - отямилася Кейта.

  - Поверни їй гроші! – шипів лис.

  - О, Тод, звідки ти тут? - Кейта побачила що тримає у руці мішечок у якому зберігала монети, але він був пустий.

 - Цей шахрай замилив тобі очі, ти сама віддала йому всі свої монети і хотіла вже віддати підвіску! Поверни! – Тод схопив продавця за руку маленькою пащою, та лише подряпав. У руці продавця блищав тоненький ланцюжок.

  - Ай! Нічого я не брав! Допоможіть! Грабують! – вигукнув продавець.

  Тівуд наблизився впритул до торговця і промовив:

  - Швидко поверни все, що видурив обманом! Я сам подарував цій дівчині ось цю підвіску, яку ти тримаєш у руці!

  Кейта схопилася за шию, але коштовності на ній не було. Тільки тепер дівчина побачила, що тонкий ланцюжок з дорогим їй серцем в руках у чоловіка.

   - Негайно поверни все! – сказала Кейта хапаючись за лука.

  Торговець розумно вирішив, що зв’язуватися з пустельним лисом, Майстром Асасинів Кривавого Піску та дівчиною, яка має лук, собі дорожче і мовчки віддав все, що видурив.

  - Як в тебе це вийшло? – запитав Тівуд лоточника. Йому стало цікаво: навіть демон не міг заволодіти розумом обранців, а тут звичайний торговець замилив очі самій Червоній Діві і вона віддала йому майже все, що мала.

  - Особлива музика вітру, - промовив торговець коротко та незадоволено, - більше нічого вам не скажу.

  - Він просто з роду, що володіє цим особливим даром! Не встигнете оком кліпнути, як вже віддасте йому все що маєте, а коли отямитеся, залишиться тільки відчуття, що чогось не вистачає, але було, - відповів торговець поруч.

  - Тихіше ти! Займайся своїми справами і не лізь куди не слід! – закричав на нього шахрай.

  - Кожний заробляє як може, - промовив він до Тівуда, - я вибачаюсь, оберіть що бажаєте з моєї лавки.

  Медовим голосом благав торговець, розуміючи, що зачепив тих до кого краще не лізти.

  - Нам нічого не потрібно, але Майстрам я обов’язково про тебе розповім, тому краще щоб завтра в Сендтії тебе вже не було!

  Тод обернувся на хлопчика узяв Тівуда за руку і задравши носа пішов у напрямку дому Саї.

   - Не роззявляй так більше рота, вони усі тут шахраї! – промовив Тод до Кейти, беручи за руку і її, - тобі пощастило, що я був поруч і в тебе такий хлопець!

   - Та годі тобі вже, малий. Просто замріялась, - відповіла дівчина і погладила лиса по голові.

  - Бачила, як він його – щоб завтра тебе в Сендтії не було, - підстрибуючи, копіював Тівуда радісний Тод, - добре, що ви приїхали. Ой, що це?

  На обличчі малого лиса з’явилася широка усмішка, а потім він почав голосно реготати, дивлячись як Кейта маше руками. Це виглядало доволі кумедно.