73. Сновидиця.

   Насім, як зазвичай, працював у своїй таверні. Серед магічних істот про неї ширилися чутки, тому роботи було вдосталь і вдень і вночі.

     Райхон та Сет прибули до таверни ввечері на звичайних конях, яких вони взяли у Сільвана. Райхон відмовилася просити крилатих коней у Борея, бо на її погляд її оточувало забагато магії, відколи вона отримала магію Природної Смерті.

    Затишне та привітне місце, у цей час переповнювали відвідувачі. Лише діра у стіні з виходом на пірс, де відпочивали русалки, порушувала цей добробут. Сісти було нікуди, тому Сет та Райхон підійшли одразу до столу Насіма. Як тільки Райхон проходила поміж столами, всі бесіди, що велися до цієї миті, припинялися. Наступала тиша. Навіть шумні та галасливі феї, постійні відвідувачки, що бавилися у кухолі з медовою брагою на столі Насіма замовкли. Одна з них подивилася на дівчину і промовила:

    - Тут не місце темним істотам! Насіме, вижени її!

    - Вона не темна, та й відколи ми тут ділимо істот на темних та світлих? Зазвичай, я радий будь яким відвідувачам, що не порушують правила таверни! – відповів старий, засмаглий, господар, який не мав на собі ніякого одягу, окрім пов’язки.

    - Насіме! Подивися на неї, у неї смерть в очах! А якщо ця дівчина розлютиться напідпитку? Вона ж всіх вб’є за мить! Вона небезпечна! – з щирою занепокоєністю промовляла фея до Насіма.

    - По-перше, «вона» тут. Це дуже не ввічливо говорити про когось «вона» в його присутності. А по-друге, я не зла і не божевільна, щоб вбивати друзів мого друга! – незадоволено відповіла Райхон.

   - Не хвилюйтеся, я придивлюся за Райхон, - промовив дуже чемно Сет до феї. Від його лагідного, запевняючого голосу, фея зашарілася та почала посміхатися, на що її подруга легенько шпурнула її, приводячи до тями.

   - Ми прийшли не відпочивати, Насіме, - промовила Райхон, - дуже скоро фомори на чолі з Нергалом підуть у наступ на Хартстоун. Ми прийшли по допомогу, а ще мені особисто потрібна твоя допомога.

  Райхон говорила про сни, про Морріган, що втручається у них, про вплив, а феї дуже зацікавлено і уважно слухали разом з Насімом.

      - Тобі потрібна Сновидиця, - промовила одна з них.

     - Тобто? Людина, що хворіє на розлади сну? Чим вона мені допоможе? – запитала Райхон.

    - Ахахах, зовсім ні, Сновидиця це фея сну. Вона дарує гарні сни, зазвичай дітям, - відповіла фея.

      - Це схоже на казки, де я можу її знайти? – запитала Райхон.

   - Ти говориш с феями, бачиш навкруги таверну з діркою у стіні, наповнену дивовижними істотами з легенд і казок і вважаєш фею сну казкою? – посміхнувся Сет.

    - До неї не потрібно йти, достатньо її покликати, ми передамо їй твоє прохання і вона сама прийде до тебе, - відповіла фея.

     - Дякую вам! Я так втомилася від кошмарів, - промовила Райхон.

     - Нема за що, ми ж не кажемо, що вона допоможе, - сказала інша фея.

     - Вона може відмовити? – запитала дівчина.

    - Ти темна, а фея сну допомагає лише світлим та звичайним. Можливо, вона просто не зможе тобі допомогти, - відповіла фея.

    - Ну можна хоча б спробувати, - не втрачала надію Райхон.

    - Подивимося, - промовив Сет.

   - Стосовно допомоги, - почав Насім, - я кину клич, і зберу всіх кого зможу у Хартстоуні. Тільки попередьте королів та королев, що там сидять, бо ще злякаються і нашкодять моїм друзям. Я буду чекати на їхній лист, у якому вони запевняють, що все буде добре.

     - Насіме, бачу ти не дуже шануєш правителів Айссендтрії, - промовив Сет.

   - А чого мені їх шанувати? Оіхана і та під їхнім впливом перетворилася із войовниці, яку поважали та шанували люди Трії у бездіяльну ляльку, що показують на свята і тільки, - зневажливо промовив Насім.

    - Все ж таки вони вирішують якісь проблеми, - сказав Сет.

  - Вони вирішують тільки яким чином збагатити центральне місто, і навіть на це в них є спеціальні люди, що в цьому мають більше хисту. Всі проблеми вирішують самі люди, такі ж самі прості, як ми з вами. Всі допомагають один одному, добре, що в нас люди саме такі, - висловив свою думку Насім.

   - Так, звісно добре. Сьогодні ми заночуємо в таверні, а завтра подивимося що далі, ось плата, - промовив Сет і поклав на стіл Насіма декілька монет.

   - Ні, Сете, з друзів я гроші не беру, - сказав Насім, повертаючи гроші.

  - Добре, - не став заперечувати Сет, він знав, що старий впертіший за Сандура, і тим паче, добре знав наскільки впертий Сандур, - нам потрібна лише одна кімната.

  - Ох, молодь. Колись і я був молодим, - посміхнувся Насім, і замислився, згадуючи роки своїй юності.

***

   Вночі Райхон наснилися коридори потойбіччя. Вона бігла сходами, які не мали кінця, а за нею повільно йшла Морріган, тримаючи келих вина у руці. Її довге волосся охайно складалося в чудову зачіску, а чорна шовкова сукня ідеально виглядала на точеній фігурі жінки.

   Грубо виточеними стінами стікала розпечена лава, а кожну сходинку вкривала слизька пліснява.  Райхон поспішала і інколи падала, котячись сходами, та підводилася і бігла далі.