58. Зцілення.

   Еірліс вже багато днів не приходила до тями, відколи Намтар намагався принести її в жертву. Сам же демон втратив тіло Гарурга назавжди і кудись подівся, разом з душами, що прийшли того дня із потойбіччя.

   Після всього, що відбулося, друзі повернулися до Лісу Дріад, де й досі найкращі дріади цілительки лікували слабку Еірліс. Опіки Борея Кейта вилікувала одразу, не залишилося навіть шрамів на гарному обличчі сумного хлопця:

   - Борей, ти вже сам на себе не схожий! Куди подівся той впевнений і розсудливий хлопець, якого я знала? Якщо ти будеш поводити себе, як я колись, добром діло не скінчиться! Годі киснути, цим ти Еірліс не допоможеш! – с прищуром дивлячись на хлопця сказала Кейта.

   - Згоден, останнім часом я поводжуся як ти, а ти  - як Тівуд, завжди лізеш поперед батька в пекло! – посміхнувшись, сказав Борей.

   Тівуд підійшов до них, обійняв обох за плечі, розтягнув губи у широкий посмішці і промовив:

   - І справді, давайте лізти на рожон віднині буду тільки я. Борей, а ти починай вже заздалегідь всіх зупиняти, хоча мені подобається, що Кейта стала менше ревіти!

   - Я дивлюсь хтось давно не отримував стусанів! – жартома насупилась дівчина.

   - Головне, що з Еірліс все добре, вона жива, хоча і слабка, - промовила Райхон, що підійшла до друзів разом із Сетом, коли почула їхню розмову.

    Зараз вони багато часу проводили біля Водоспаду Бажань, намагаючись якось зустріти Бойн. Вони хотіли знати як допомогти подрузі, як зцілити її, що робити, якщо вона зловживатиме силою знов. Та досі так і не зустріли богиню.

   У Еірліс почався жар, який не могла зняти навіть магія Адріади Мейлії. Райхон, Сет та Тівуд шукали будь який спосіб допомогти Еірліс у бібліотеці Навчин. Сандур також все ще залишався там.

  Кейта ж, хоча і обіцяла Тівуду поводитися розсудливо, не змогла бездіяти. Дівчина скочила на коня і вирішила шукати Бойн там, де вони зустрілися вперше. Борей не відходив від ліжка Еірліс, та він також вважав, що просто знаходитися поряд замало. Він багато думав, та не знайшов кращого виходу за цей. Хлопець підхопив непритомну Еірліс на руки і поніс кудись надвір.

   - Що ти робиш! Вона дуже слабка! – вигукнула Адріада Мейлія. Вона, разом з кращіми цілительками Лісу Дріад, даремно чаклували над юною богинею.

   - Те, що вважаю потрібним, вона богиня і магія дріад на неї не діє, та я вважаю, що рідна мати ніколи не залишить свою дитину помирати, Бойн повинна допомогти, - Борей поніс Еірліс до Водоспаду Бажань. Він зайшов у річку майже по пояс і опустив дівчину у воду, залишаючи тільки обличчя, аби вона могла дихати.

***

    Кейта залишила Кірсиса на галявині, біля будинку Дагди, там де цвів Вогняник. Вона пішла вздовж річки, звертаючись до богині, хоча й не бачила її:

   - Невже ти не бачиш, що Еірліс страждає? Невже ти не знаєш? – запитувала Кейта безліч разів, аж доки Бойн не з’явилася:

   - Знаю, і страждаю разом із нею, але допомогти дотепер не могла, - тихо і болісно прошепотіла жінка.

   - Чому?! – запитала Кейта.

   - З тієї ж причини, чому не могла зустрітися з Дагдою, тому що не можу відходити від води, - відповідь була очевидною, та засмучена дівчина не могла думати логічно. Після всього, що вони пройшли, друзі все одно не врятували Еірліс. Ця хвороба, яку ніхто не міг зцілити, лишила всіх спокою і сну. Втомлена Кейта бажала лише здоров’я для подруги.

   - Вибач, Бойн, я дуже втомлена, тому таке і питаю. Але ти сказала дотепер? – запитала Кейта.

  - Так, нарешті Борей зрозумів, що потрібно робити, він приніс Еірліс до річки, до мене, я зцілила її, але надалі не давайте їй надмірно використовувати силу, вона ще занадто невміла. Ще б трохи, і навіть я би не змогла допомогти, бо над життям і смерттю я не власна. Тепер вона знає, що може розвивати силу, а може…

***

  …. Відмовитися від неї, бо раніше в мені палав маленький вогник, а зараз величезний вогонь, про який я не знала. Вона сказала я не готова, - розповідала Еірліс, лежачи у ліжку, друзям, що оточували її. Всі пили трав’яний чай, бо сама вона не хотіла. Еірліс була радісна і щаслива.

    - Відмовитися? Це як? – запитав Борей.

   - Так вона сказала відмовитися, якщо я захочу. Якщо моє бажання буде справжнім. Якщо я буду на межі, що воно таке, я не зрозуміла. Та і не треба, якщо я богиня і в мене є сила я корисніша для всіх із нею! – посміхаючись сказала дівчина.

   - Хммм, ось так забажати і перестати бути богинею, дуже дивно, - міркував Тівуд, - та й тільки дурень відмовився би бути богом!

   - Чому ти вважаєш життя богів кращим за життя людей? – запитав Сет.

   - Ну, вони могутні, вільні робити те, що забажають. Вони можуть все на світі! – вигукнув Тівуд.

  - Хіба ж? а чи можна їм робити те, що вони самі бажають? Вони також підпорядковуються правилам існування цього світу, правилам долі, порушуючи які, отримують покарання, - сказав Сет.

  - Напевно ти правий, та все одно, богом бути краще, ніж бути звичайною людиною, - Тівуд спочатку похмурнів, а потім посміхнувся, як завжди.