47. Гідра.

   Щоб не наражати малюків пустельних лисиць на небезпеку друзі вирішили відправити їх до Саї.

   - Ви точно запам’ятали шлях? – нервувала Кейта, відправляючи малих у дорогу.

   - Не турбуйся Кейто, вони пустельні лисиці. Вони мають відмінний нюх та чуття, - заспокоював дівчину Борей.

    - Тим паче, це ж зовсім поруч, - сказав Тівуд.

  - За це я не турбуюсь, раптом на шляху їм трапляться якісь недобрі люди! – переймалася Кейта.

   - І за це не турбуйся, обраниця, ми зможемо за себе постояти! – сказав Тод. Малі близнюки обернулися на крихітних лисичок і почали фиркати та стрибати на лапках, показуючи свої пазури. Це виглядало так кумедно, що дівчата не витримали і почали сміятися.

   - Не хвилюйся, Кейто, вони просто втечуть, - сказала Фокса, торкаючись руки дівчини, - ми дуже швидко бігаємо. І ховаємося ми теж гарно!

   Еірліс та Райхон бавилися з маленькими лисицями, вони гладили їх м’якенькі животики і малюкам це дуже подобалося. Фокса та Тод теж обернулися на лисиць. Друзі склали їхній одяг у торбинки, та прив’язали кожному на спини. Лисиці бадьоро вирушили у дорогу.

   - Можливо треба було попередити Саю? – запитав Тівуд.

   - Я попередив її вчора, - відповів Борей, - біля моря з птахів тут лише чайки, і вони мають дуже поганий характер!

   - То ось чим ти займався, пішовши самотушки на прогулянку? – запитала Еірліс, - я гадала ти вирушив на пошуки корабля, що довезе нас до пристані.

   - Корабель я теж знайшов, та спочатку мені довелося просити місцевого рибалку зловити мені з десяток риб, щоб домовитися з тією ненажерливою, ледащою твариною, - було видно, що чайки не найулюбленіші птахи хлопця.

   - То де він? – запитав Сет.

   - Навіщо воно тобі треба! Відніс послання і спить десь! – промовив Тівуд.

   - Взагалі то я про корабель, - відповів Сет, - чи ти подумав, що я хочу подивитися на ледащу чайку?

   - Ходімо, треба вирушати, - покликав Борей і повів друзів до гавані.

***

   - Тепер я розумію чому він мав такий дивний вигляд, - сказала Еірліс насупивши брова.

   - Мені теж не довподоби той вид, - підтримала її Кейта, яка стояла поруч схрестивши руки на грудях.

   - Ну ви як, малі. Дівчата, не переймайтеся так, - відповіла їм Райхон, дивлячись туди ж куди і Кейта з Еірліс.

     А подивитися тут було на що. Головною принадою корабля «Гідра» була його капітанша. Струнка, синьоока дівчина, що мала довгу чорну косу, аж до п’ят. Вона носила одяг, що лише підкреслював усі вигини її чудової жіночої стрункої фігури. Здавалося, що застібка на її пишних грудях зараз відскоче від сорочки, і попаде комусь із хлопців прямо в око. Саме цього дівчатам зараз і хотілося. Хлопці зараз нагадували їм купку баранів, які стоять посеред поля і дивляться на соковиту капустину, що росте на городі поруч.

   - Як можно так швидко рухатися з такою фігурою? – запитав Тівуд.

   - Як взагалі можно стояти та не падати! Напевно дуже важко, - міркував Борей.

   - Борей, а ти я бачу гарно обирав корабель! – сказав йому Сет, плескаючи по плечу.

   Хлопцям було байдуже, що навкруги більше немає жодного човна, і цей корабель був єдиним на причалі. Райхон підійшла ззаду до цих роззяв, обійняла Сета та Тівуда і сказала:

   - Хтось обрав найкращі місця з найгарнішим видом? Кажуть, що жінка на кораблі у команді приносить нещастя. 

  Хлопці зашарілися і розбіглися по різним куткам, як таргани. Дівчина все почула і сказала:

  - Саме тому я і вирішила стати капітаншою. Мій батько був моряком і я з дитинства мріяла виходи у море. Старанно вчилася, працювала, але через ці забобони, про нещастя, мене ніхто не наважувався брати до себе у команду. І я зібрала свою, з відчайдухів, що не бояться нікого і нічого. Мене звати Торія, - дівчина рішуче протягнула руку Райхон.

   - Приємно познайомитися, я Райхон, це Кейта і Еірліс, - відповіла дівчина.

  - Бачу твої подруги не в захваті від мандрівки зі мною, - посміхнулася Торія, дивлячись на обличчя дівчат, - теж вірять у ці прикмети?

  - Ахахах, зовсім ні, вони такі насуплені зовсім з іншої причини, незважай на це, - відповіла Райхон і пішла до дівчат.

  - Кейто, Еірліс, залиште вже ці ревнощі! Торія думає, що то через те, що вона жінка, а жінка на кораблі у команді к нещастю. Я так звісно не вважаю. 

  - Хто тут ревнує взагалі? Та й до кого, - фиркала Кейта.

  - Я трішечки ревную, подивись, яка вона гарна, Борей її знайшов, а мене він не помічає зовсім, - прошепотіла Еірліс.

  - Агов, дівчата тут більше немає кораблів! Той на якому Лютас привіз деревину, одразу вирушив до Трії, а інший великий забрав Гарург – отже маємо, що маємо. Ця дівчина дуже гарна, та порядна, вона звикла до цих поглядів, і як я зрозуміла, пройшла важкий шлях, щоб її сприймали серйозно, тож краще б вам її підтримати, ніж нервувати через надумані проблеми, - Райхон засудила дівчат, за те, що вони через свої надумані ревнощі бачили в Торії тільки зовнішність, не помічаючи майстерність.