19. Правда

               Бойова палиця виглядала так, наче вісім мечів зливалися в єдину рукоятку, вони, як оправа, тримали дерев’яну дубину гігантського розміру:

               - І як ми її винесемо звідси? Як взагалі ми виберемося звідси? - запитала Кейта. В її голосі відчувався страх, - наступних дверей немає.  

               - Якось виберемося, - відповів Тівуд, - не нервуй. Борей щось вигадає. Відтоді, як Тівуд побачив, як Кейта на нього дивилася, коли він зробив русло річки для Бойн, хлопець перестав заздрити Борею. Взагалі за час мандрівки усі дуже зблизилися.

               - Усе підтвердилося, - друзі почули голос, позаду себе. Цей голос був знайомий тільки одній людині.

               - Бєлєнус! – вигукнув Тівуд, - що ти тут робиш? Усі подивилися на чоловіка, і здалося на мить, що у нього три однакових обличчя.

               - Я точно не допоможу вам витягти цю палицю звідси, - посміхаючись відповів Бєлєнус.

               - Чому? – спитала Кейта, - ви добрий бог, хіба ви не хочете допомогти своєму товаришу?

                - Якраз це я і хочу зробити, але жоден бог не може торкатися атрибутів сили іншого бога. Ніхто не може торкнутися мого посоху, я наприклад, не можу взяти корзинку Калех з камінням, або ось цю палицю, - відповідав Бєлєнус, - ви не замислювалися чому Дагда сам не забрав її? Ось вона лежить, сюди ви потрапили зовсім легко, варто було лише ввімкнути розум. Ви просто оминули усі пастки. Чому один з верховних богів пантеону не зміг забрати свою річ?

                 - Тому, що то був не він, - відповів Борей.

                 - Дуже розумний хлопчик, - похвалив Бєлєнус Борея, - ми з Калех вже давно здогадувалися, але тільки тепер впевнилися остаточно.

                 - Ось чому вони не бачилися п’ять років, - замислилася Кейта.

                 - Хто не бачився п’ять років? – запитав Бєлєнус.

                 - Дагда і Бойн, - відповіла Кейта.

                 - Хто приймав нас замість нього? – спитав Тівуд, і його чорні очі запалали.

                  - Морріган, - тихо відповів Борей, - напевно Бойн вже мертва, або в полоні.

                  - Чому ви так вважаєте? – спитав Бєлєнус, - вона прив’язана до своєї річки і не в змозі підійти до будинку де Морріган видає себе за Дагду. Дуже майстерно видає.

                  - Бо я зробив нове русло для її річки, щоб Бойн зустрілася зі своїм коханим, - відповів Тівуд, - я сам відправив її до рук Морріган, якщо то була вона. Той «Дагда», якого ми зустріли, сказав, що на Морріган накладена печать, а сама вона у потойбіччі.

                    - На ній дійсно є печать, саме тому вона не може відійти від дому, і скоро вона спаде, - сказав Бєлєнус, - зупинити її зможе тільки Дагда.

                   - Зупинити? Від чого? – спитала Райхон

                   - Якщо печать спаде, вона прийде сюди, та звільнить свою армію фоморів, підійме гарпій на чолі з «Королевою Ночі», та можливо відкриє портал у потойбіччя. Люди стануть їх забавкою, - відповів Бєлєнус.

                    - То де він? Де Дагда? – спитала Кейта.

                    - Я не можу дати відповідь на те, чого не знаю, - відповів Бєлєнус, - ми з Калех обшукали усю Айссендтрію, його там немає, це точно, ні під землею, ні у воді, ні у горах. Тут обривається його слід, він зник у цих підземних печерах, знайдіть його, та приведіть додому. Ми з Калех дали силу Борею та Тівуду, а Дагди не було, тож Кейтою не опікувався ніякий бог. Адріада та її чоловік дали тобі потрібні знання.

                    -  Той «Дагда» зачарував мені лука, - із жахом подивилася Кейта на Бєлєнуса.

                    - Тоді це все пояснює, - відповів Бєлєнус, - Кейта дай но мені свої стріли. Кейта віддала стріли Бєлєнусу і прошепотіла:

                    - Коли у тебе закінчяться стріли, пам’ятай, що твій лук божественна річ. Як тільки дівчина залишилася без стріл, її очі запалали такими ж червоними іскрами, що бігали по луку. Вона підняла його та почала цілити у Тівуда. Червона блискавка з’явилася замість стріли, і Кейта випустила її в Тівуда.

                     - Стій, - сказав Бєлєнус, і блискавка-стріла повисла у повітрі.  Бєлєнус взяв її до рук, наче вона була матеріальна, зім’яв, як кусок паперу, лише маленький димок піднявся догори - це все, що залишилося від блискавки. Кейта прийшла до тями і відкинула лука на підлогу. Підійшла до Тівуда і почала плакати:

                    - Вибач, я мало тебе не вбила, - Кейта закрила обличчя руками, і стала плакати ще дужче.

                    - Агов, «Червона Діва» я живий, дивись, все зі мною в порядку, - сказав Тівуд і обійняв дівчину, - все добре не плач.

                   - А зараз буде ще краще, - сказав Бєлєнус. Навколо Лука Кейти з’явився вихор блакитного піску, він підняв його догори, а потім ніжно опустив на підлогу. Тепер вже блакитні іскри бігали по ньому.

                  - Ось тепер він дійсно божественна річ, він може те ж саме, що і раніше, тільки без прокльону вбити всіх героїв. Він має світитися зеленим кольором бога друідів, але поки мого друга немає, я попіклуюсь про тебе. Знайдіть його.