12. Відпочинок у таверні.

              Як і казала Райхон, ввечері мандрівники вже були у Хартстоуні, заїхавши через Трійськи Ворота до міста. Поїхати до таверни у центрі Райхон не погодилася, сказавши, що туди її все одно не пустять – забагато пригод було у дівчини, тож довелося розміщуватися у таверні на окраїні.

               - Добридень Каіс, нам потрібно 2 кімнати з окремими ліжками, одна для хлопчиків інша для дівчаток, а зараз поїсти та випити, - сказала Райхон так, наче приїхала у гості до родичів, і кинула мішечок з монетами на стіл.

                - Ого, які люди! Тільки пообіцяй поводитися чемно, та не лякати моїх клієнтів, бо Тейтанку досі лякає твоє ім’я, - розсміявся господар трактиру, якого і справді звали Каіс, та кинув ключи від кімнат Райхон. Сет, Тівуд та Кейта витріщилися на Райхон з цікавістю та здивуванням.

                 - Що? – спитала вона

                 - Просто цікаво хто такий або така Тейтанка і чого тебе боїться, - відповів за всіх Сет

                 - Це господар таверни у центрі, брат Каіса. А чому боїться я не знаю… і не пам’ятаю взагалі. Ходімо покладемо речі до кімнат, та будемо вечеряти, - відповіла дівчина.

***

                Через деякий час всі четверо вже сиділи за столом. Каіс приніс дуже гарно пропечене рум’яне м’ясо кабана, м’який свіжовипечений хліб, солені овочі та вино, Тівуду та Кейті він приніс кухоль узвару.  А ще через деякий час Сет, Тівуд та Кейта почали здогадуватися, що трапилось у центральній таверні.

                 Як виявилося, тут збиралися усі торгівці міста. Вони пили, їли відпочивали після дня праці, але все ще продовжували  укладати угоди. Одним з таких торгівців був місцевий алхімік Фан. Райхон випила лише келих вина, але виглядала так ніби випила вже пляшок десять:

                  - Фане, друже мій, як я рада тебе бачити, - привітно говорила вона до алхіміка, - а у мене для тебе щось є.

                   - Ось чому дріадам не можна пити, - невдоволено дивлячись, як Райхон хитаючись йде до Фана, сказала до хлопців Кейта, - це не чиясь забаганка і не заборона, ми просто так влаштовані – наше єство не приймає ніякий алкоголь. Але Райхон терпіти не може ніяких заборон і порушує їх, навіть шкодячи собі. Ось побачите, як вранці вона знов буде сьорбати цілющий відвар зі своєї фляжки.  

                   - Так ось, що то було, - згадав Сет сьогоднішній ранок.

                   - Напевно треба її забрати, - сказав Тівуд і подивився на столик поруч, де Райхон пропонувала Фану купити в неї щось дуже рідкісне.

                   - Кажу тобі! Ціла колба отрути лісового тайпану! 200 золотих не менше!

               - Та то дуже дорого, ти дереш з мене три шкури! Це місце зовсім поруч! – відповідав Фан

                - То піди і сам набери! – реготала Райхон

                - Ну добре 100 і не більше! – виторговував знижку зацікавлений Фан

                - Пффф …Та за 100 я тобі навіть її показувати не буду! – відповіла Райхон, - 200 і не менше!

                  - А для сп’янілої, Райхон дуже гарно торгується, - сказав Сет, зараз я її заберу. Сет встав підійшов до столику де проходили такі завзяті торги та сказав:

                  - Райхон, кажуть в тебе є отрута лісового тайпану, я би хотів її купити за 300 золотих. Фан аж зблід, але зміг швидко прийти до тями, та відповів:

                   - Ні, не має в неї вже нічого, я все купив! – вигукнув Фан, і прошепотів на вухо Райхон:

                    - 220 золотих принесу вранці, згода?

                    - Згода! – закріпила угоду Райхон.

                    - Тоді до ранку, - тихенько сказав Фан, розрахувався з Каісом за вечерю, та пішов.

                    - А ти молодець, - важко вимовляючи слова, сказала Райхон, та намагалась поцілувати Сета у щоку, але той відвернув обличчя, та тримав її рукою. Підбігла Кейта і вони вже вдвох повели її відпочивати.

                   - Каіс, а у таверні твого брата, напевно угода не вдалася? – спитав Тівуд, коли Каіс підійшов до столу прибирати зайвий посуд. Він посміхнувся і відповів:

                   - Так, не зійшлися у ціні та кількості, якийсь не місцевий торговець, звідкись здалеку, ще й обдурити її намагався. Але Райхон дівчина бойова - показала йому де раки зимують. Пів таверни рознесли. Вона хороша дівчина, хоча пити і не вміє.

***

                   Зранку Сет поніс послання правителям, про подорож до Айсії. Райхон було дуже погано, та до неї прийшов дуже зацікавлений Фан. Райхон мала ще один припасений козир у рукаві – цілу тушку того самого лісового тайпану, тож торги мали продовжитись.

                  Усі збори лягли на плечі Кейти та Тівуда. Треба було зібрати їжу та теплі речі з запасом. Каіс розповів їм де у місті купити найтепліше та найдешевше хутро, і вони пішли саме туди. Також трактирник пообіцяв їм, що про їжу у подорож вони можуть не хвилюватися. Він збере хліб, сухарі, тушковане м’ясо про всяк випадок, та ненависне Тівудом сушене м’ясо.

                    До крамниці Кейта та Тівуд вирушили майже мовчки, тільки інколи дивилися один на одного, та ніяковіли. Дівчині все ще було соромно за те, що вона гладила хлопця по обличчю, та тримала на колінах його голову, а хлопець все ще дуже радів з цього, та посміхався, намагаючись не видати свій настрій.

                       - Та годі вже, - не витримала Кейта, - твоя посмішка зараз залізе тобі за вуха. Я думала ти помираєш!

                       - Ти дуже хвилювалася за мене, - продовжував посміхатися хлопець.

                      - Звісно хвилювалася, ти мій товариш, такий, як Райхон та Сет, - сказала дівчина

                       - Їх обличчя ти ніжно не торкалася, - продовжував потішатися Тівуд

                      - Бовдур, звідки ти знаєш, як я його торкалася?! Може я ляпаси тобі давала, щоб ти до тями прийшов, бо ти марив, - Кейта намагалася ляпнути долонею йому по обличчю, але хлопець відхилявся та сміявся.