10. Супроводжуючі.

                    Сет доставив послання Сандура правителям Айссендтрії без пригод. Вони наказали провести його відпочивати після мандрівки, та очікувати на їхню відповідь:

                 - Цей старий занадто багато собі дозволяє! П’ять років мовчання, - Азра скаженів, його лють не знала меж. Сандур не розповідав про те, що пророцтва почали збуватися протягом п’яти років. Старий мудрець знав, що хоч Асасіни Кривавого Піску і присягнули правителям краю, але Бєлєнус завжди був і буде головним у Сендтії, заважати або шкодити божим планам не варто.

                  - Заспокойся Азра! Ми все одно вирішили нічого не робити, тож ці    пророцтва нічого для нас не змінюють, - сказала Айгум. Королева Сендтії була не згодна з королем, який на її погляд лютував тільки через гординю: старий не   доповів, як мав би зробити.

                 - Боги затіяли щось – ось і все, що нам відомо, занадто мало, - сказав  Антар правитель Трії.

                  - Нам потрібно просто… - почала Аарен, але закінчили всі королеви     разом, - спостерігати.

                  - Відправим хлопця, що приніс вісті, стежити, та доповідати. Ми повинні знати все, - сказав Міажар, правитель Айсії. Так вони і вирішили, і Сет вирушив назад до Трії.

***

                   Сет прибув до Лісу Дріад дуже швидко, бо йому дали найкращого    скакуна у Хартстоуні, а побачивши символ на лобі, такий самий, як і у Тівуда, люди вже знали куди його відправити: чутки ширяться швидше за галоп скакунів.

                  Побачивши друга Тівуд дуже зрадів, він не сподівався зустрітися з Сетом так скоро, і тим паче не мріяв мандрувати разом із ним:

                - Тівуд, я хочу щоб ти знав: правителі відправили мене до тебе для того, щоб я доповідав про всі ваші дії, - сказав Сет, - але я зовсім цього не хочу. Сандур мені сказав, що у Хартстоуні я маю вирішити свою долю сам, напевно це про мій вибір. Я не міг їм відмовити, та й поруч з вами, я сподіваюсь, я буду більш корисним.

                    - Ти зробив так, як мав зробити, не кори себе. Я дуже радий, що так сталося. Ну і нехай стежать, ми й самі не знаємо де будемо завтра, - заспокоїв хлопця Тівуд, - ходімо я познайомлю тебе з «Червоною Дівою», це та ще заноза в дупі!

                    - Дивлюсь, ти вже закохався! – розсміявся Сет, він теж радів зустрічі, і розповівши все про своє завдання, камінь з його душі впав.

***

                  Кейта, збирала необхідні речі для мандрівки, їх виходило забагато, як і у кожній дівчини. Її перша мандрівка в житті. Вона не знала, що станеться в      пригоді і що потрібно брати, тож взяла усе, що брала на полювання, теплі речі, бо в Айсії холодно, як вона чула, і купу інших, на її думку потрібних речей. Тівуд і Сет застали її коли вона пхала гарну сукню до свого рюкзака:

                 - Добридень, дивлюся хтось збирається на вечірній прийом правителів у Хартстоуні! Навіщо тобі сукня?! – реготав Тівуд

                 - А раптом і дійсно прийом у Хартстоуні, або правителі захочуть нас

побачити, ми вирішили їхати до міста, а потім вже в Айсію, - відповіла Кейта Тівуду і подивилася на Сета, - добридень, я Кейта, хтось забув нас познайомити,  бо лише чув десь далеко слово чемність.  

               - Я Сет, друг Тівуда, приємно познайомитись. Я буду подорожувати з вами за дорученням правителів, - представився Сет і подумав про себе, що      чомусь обрані богами не потоваришували. А Кейта про себе подумала, що такі два різних хлопця приїхали із одного місця – один вихований і чемний, а інший бовдур якийсь, але очі у бовдура дуже гарні.

***

                Адріада Мейлія та Сільван не наважувались відпускати Кейту саму у     подорож з двома парубками, яких вони зовсім не знали, але кого відправити з нею теж не знали:

               - Потрібен той хто гарно лікує, якщо щось трапиться, - міркувала Мейлія.

              - Кейта теж лікує, але так про всяк випадок, - продовжував думку Сільван.

              - Той, хто має знання, розуміється на магії, може вийти з будь якої халепи, - продовжувала міркувати Мейлія.

              - Так, і добре б’ється, - посміхнувся Сільван і глянув на Мейлію так, наче вже знає хто повинен йти з Кейтою.

               - О ні, тільки не вона, - Мейлія дивилась на Сільвана з жахом у погляді.

               - Саме вона, вона така, як треба, тільки вона зможе дати усім відсіч, вибратися з будь якої халепи! – переконував Сільван.

               - Та якби не її характер, вона би не вляпалась у більшість з цих халеп! – вигукнула Мейлія.

               - Її характер – це саме те, що робить її ідеальною супроводжуючою, -    аргументував Сільван, лагідно подивився на Мейлію, і вона зрозуміла, що чоловік правий, як би вона не заперечувала. Вони покликали Кейту з хлопцями, щоб повідомити їм новину:

               - Райхон вирушить з вами, - не радіючи цьому сказала Мейлія.

               - Чудово! – вигукнула Кейта, вона любила Райхон, хоча дівчина була     вигнанкою з Лудуса. Її вигнали за непокору та постійне порушення правил. А Мейлія прихистила Райхон у Лісі Дріад, хоча від цього її вільнолюбний дух не зменшився. Вона продовжила порушувати правила, але багато до чого дріади вже звикли, та сприймали як належне, бо незважаючи ні на що непокірна дівчина була кмітлива, розумна, чесна, вірна та найкраща у битві.    

               - Якщо вона так радіє, то мені це вже не подобається, - прошепотів Тівуд Сету. 

              Тим часом до кімнати зайшла Райхон – русява дівчина з довгим волоссям зверху заплетеним у декілька кіс, одягнена в чорну шкіру, вона мала гарну фігуру та серйозний вираз обличчя. Хода її була вільна, як і її дух, а очі, підведені темним, сяяли впевненістю у тому, що вона зможе все.